Музика, музичне виховання, мистецтво…

Музика – одна з небагатьох дисциплін, яку знайдемо у навчальних програмах українських шкіл 100, 200, навіть 500 років тому.

А загалом історія музики як навчального предмета сягає часів античності, коли вищу освіту характеризували «сім вільних наук», або «сім вільних мистецтв» (лат. septim artes liberalis), до складу яких входили граматика, діалектика, риторика (науки тривіуму) та арифметика, геометрія, астрономія, музика (науки квадривіуму). Ці науки перейшли з античності в середньовіччя й вивчалися в середньовічній європейській школі. В Україні «сім вільних наук» започатковані в останній третині XVI століття в програмах Острозької академії та братських шкіл.

В сучасній навчальній програмі українських шкіл музичне мистецтво є одним із компонентів курсу «Мистецтво».

У пояснювальній записці до програми читаємо: «Мистецтво – особлива форма відображення дійсності, естетичний художній феномен, який передає красу навколишнього та внутрішнього світу людини через осмислення фундаментальних категорій «краса», «гармонія», «ритм», «пропорційність», «довершеність» та ін. Особливості опанування мистецтвом в школі пов’язані з його  багатогранним впливом на свідомість і підсвідомість людини, її емоційно-чуттєву сферу, мислення й потреби. Мистецтво сприяє художньо-естетичному розвитку людини та стимулює готовність особистості брати участь у різних формах культурного життя суспільства. Таким чином, здійснюється виховання в учнів ціннісно-світоглядних орієнтацій у сфері мистецтва, розвиток комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей і способів художньої діяльності, формування потреби у творчому самовираженні та естетичному самовдосконаленні»

Тематична структура програми «Музичне мистецтво» (5–7 класи):

1. Види музичного мистецтва.
2. Жанри музичного мистецтва.
3. Музика: діалог традицій і новаторства.

Пропонуємо здійснити невеличку подорож до фондів нашого музею та дізнатись, які навчальні матеріали з музики, або музичного виховання, використовували в українській школі у ХХ ст..

У фондах музею зберігаються друковані видання, вінілові платівки та фото з уроків музики у загальноосвітніх школах.

Друкованих видань — 77 одиниць зберігання, які видані з 1917 по 1997 рік. Серед них:

• методична література,
• підручники для школярів,
• збірники пісень та музичні хрестоматії,
• допоміжні видання.

Найстаріші видання побачили світ у 1917 році: 

Дитяча Розвага: Збірка забавок для дітей: [Рухливі гуртові ігри, ігри-танки, інсценування пісень з нотами] / Склав [і передмова] С. Титаренко. [Київ: Видавниче Т[оварист]во «Криниця», 1917]. 

«Надаючи велике значіння вихованню в дітях ритму, упорядник подав в збірнику чимало игр-танків, інсценіровок, пісень та инших игр з піснями. До слів пісень подано й ноти, переважно для одного голосу», — зазначено у вступі до цього видання.

Цікавим є видання Педагогічного бюро Полтавського губернського земства, що вийшло 1917 р.

Сніжинки: Вірші, оповідання, колядки і щедрівки з нотами.Збірничок перший (Різдво) / Уложив М. Я. [М. Рудинський].[Художник А. Боцула]. Полтава: Видання Педагогічного Бюро Полтавського Губернського Земства, 1917.  

Серед видань 1920-х років – два пісенники, або співаника.

«Шкільний співаник» (1926, Вінніпег, Канада). Упорядник Михайло Кумка у вступному слові зазначає: «Через шість літ, від 1920 до 1926 р., провадив я Рідну Школу у Вінніпегу, Канада. Для прилюдних пописів потрібні були пісні, що надавалися для діточих хорів. Значне число прилюдних пописів дало нагоду випробувати пісні, пригожі для Рідних Шкіл, які подаю в отсім співанику. Все, що мало успіх в науці і на сцені, записав я до сього збірника, який придасться учителям Рідних Шкіл в Канаді і Злучених Державах. В укладі сього співаника поміг мені чи мало проф. Евген Турула, за що складаю йому щиру подяку».

Співаник розділений на 4 частини (одноголосні пісні, двоголосні пісні, триголосні пісні та руханкові вправи).  

Також цікавим є румунське видання «Cântece și coruri școlare» («Шкільні пісні та хори») (Бухарест, 1929) 

З допоміжних видань цікавими є «Музичні календарі школяра» з багатим ілюстративним матеріалом. На сторінках такого календаря учні могли знайти відомості про композиторів, відомі музичні твори (опера, балет, симфонії тощо), а також видатні дати в історії світової музичної культури. Такі видання в СРСР друкувалися в Москві або Ленінграді, були російськомовними, але інколи містили інформацію й про українських композиторів. Наприклад,  у календарі за 1965 рік читаємо: «3 січня – 70 років від дня народження українського композитора Б.М.Лятошинського». Також вміщено короткий допис про композитора.

 

Серед методичної літератури – різноманітні посібники та методичні видання для вчителів загальноосвітніх шкіл та майбутніх вчителів початкової школи.

Наприклад , «Співи та музика. Навчальний посібник для педагогічних училищ» (1955). Упорядники посібника М. Гордійчук та О. Раввінов зазначають: «Навчальний посібник “Співи та музика” розрахований на слухачів педагогічних училищ, що не мають музичної підготовки: він має допомогти їм набути знання, навички та уміння, які потрібні майбутньому вчителю для викладання у початковій школі».  До речі, один із посібників має автограф О.Г. Раввінова. 

 

Серед інших методичних видань:

«Методика музичного виховання на релятивній основі» (1973, автор В. Ковалів),

«Методика викладання музики в 7 класі» (1974, автор Л.Хлєбнікова), «Методика викладання музики в 6 класі» (1975, автор В.Лужний),

«Музична грамота в школі» (1977, автор В.Лужний) ,

«Хоровий спів у школі» (1949, автор І.Пономарьков) та ін. 

Методичні листи

• «Про підготовку вчителів співів» (1959)
• «Музичне виховання молодших школярів» (1977)

Книга О.Г. Раввінова «Уроки співів у першому і другому класах» (1959) є цікавою обсягом навчального матеріалу та вимогами до знань, умінь і навичок учнів початкових класів 

 

Навчальні програми

«Програма 1-3 кл. середньої загальноосвітньої школи» (1977),

«Програми музичних гуртків навчання гри на музичних інструментах в початкових, семирічних і середніх школах» (1958). 

Збірники пісень  та хрестоматії створювались і доповнювались  відповідно до навчальних програм та  змін у них. Це зазначають і упорядники. Наприклад,  О. Раввінов у книзі «Пісні для учнів початкової школи» (1956) пише: «В збірник вміщено більшість пісень за програмою співів для 1-4 класів, а також для роботи з хоргуртками, для виконання на піонерських зборах і шкільних святах».

Навчальні посібники для учнів представлені різними виданнями зі співів та музики  На сторінках цих видань багато ілюстрацій, вправ та завдань для учнів 1-3 класів. Наприклад , у посібнику «Музика. Навчальний посібник для 1-го класу» (1977, автори В.Їжак, Я. Крушельницький, В. Лужний) учням пропонується таке завдання: «Погляньте на малюнки, де зображені школярі, які спочатку йшли кроком (четвертні), а потім — побігли (восьмі). Простукайте тривалості нот під цими малюнками, одночасно вимовляючи слова “крок”, “бігай”…». 

 

Оскільки більшість навчальної літератури, що зберігається у фондах музею, було видано в радянський час, в ній багато радянської пропаганди. Гортаючи вищезазначені видання, знаходимо численні приклади пропагандистської риторики, наприклад, ноти «Інтернаціоналу», пісень про Леніна і Сталіна, прославляння «жовтневої революції» тощо. Є видання, де радянська ідеологія відображена безпосередньо в назвах: «Піонерський пісенник», «Методичні рекомендації з питань музично-естетичного виховання молоді в світлі завдань, що випливають з рішень XXV з’їзду КПРС», «Музичне виховання жовтенят», «Пісні школи та загону» та ін.

У фондах музею зберігається понад 300 вінілових платівок. На початку 1970-х років у СРСР було видано близько 70 найменувань звукових навчальних посібників загальною кількістю понад 4 мільйона грамплатівок. Наявність такої кількості платівок давала можливість створювати у школах окремі аудіофонотеки, де платівки розміщувалися за розділами відповідно до навчальних предметів, що дало можливість систематизування та зручного використання звукозаписів на уроках.

У фондах музею зберігаються платівки «Для слухання у VII класі» (уривки з опери «Богдан Хмельницький» та балету «Лілея» композитора Костянтина Данькевича), «Для слухання у V класі» (з уривками найвідоміших творів  П.Чайковського), платівка з оперою М.Лисенка «Тарас Бульба», платівка з творами у виконанні Соломії Крушельницької тощо.

Звичайно ж, не обійшлось без пропаганди: серед платівок — «Антологія піонерської пісні».

 

Фотобанк музею зберігає декілька кадрів з уроків музики, а також діяльності музичних гуртків у школі. Наприклад:

Вчителька Київської СШ №117 Шуточкна Л. проводить заняття зі співів в групі подовженого дня (м. Київ, жовтень 1969).

Оркестр народних інструментів в Богданівській середній школі №1. Репетиція оркестру (Кіровоградська область, Кропивницький р-н, с. Богданівка, рік невідомий)

Виступ музикально-вокального ансамблю Семаківської восьмирічної школи, с. Семаки, Чернігівська обл. (рік невідомий)

Про ставлення до музики українського педагога Василя Сухомлинського (1918-1970) та про уроки музики в очолюваній ним Павлиській школі можна ознайомитися, відвідавши віртуальну виставку «”Музична скринька” Василя Сухомлинського»: http://pmu.in.ua/actual-info/syhoml_myzyka/

А якими були уроки музики у Вас в школі? Поділіться у коментарях.

 

Кіра Степанович,

старша наукова співробітниця музею