Національне надбання

У 2001 році колекцію стародруків Педагогічного музею України визнано науковим об’єктом, що становить національне надбання (Постанова Кабінету Міністрів України №1709 від 19.12.2001 (1709-2001-п)

19 лютого 2009 р. Міністерством освіти і науки України видано свідоцтво № 81 про внесення «Колекції стародруків Педагогічного музею України» до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання.

Науковий об’єкт, що становить національне надбання – це унікальний об’єкт, що не піддається відтворенню, втрата або руйнування якого матиме негативні наслідки для розвитку науки та суспільства. Рішення комплексу проблем, пов’язаних зі збереженням та вивченням цього об’єкту – важливої  складової культурного й інформаційного потенціалу народу, – забезпечить доступність документального спадку минулого для теперішнього і майбутнього поколінь. Водночас, належне його функціонування дасть можливість науковцям України і світу ознайомитись із широким колом цінних для історії світової цивілізації джерел.

Основні завдання Педагогічного музею України зі збереження та функціонування наукового об’єкту, що становить національне надбання:

  • організація і збереження наукового об’єкту (повна інвентаризація рідкісного фонду, виділення книжкових пам’яток із загального фонду, їх упорядкування, забезпечення надійного збереження);
  • наукове вивчення складових об’єкту та формування окремих колекцій;
  • організація та ведення довідково-пошукового апарату (науково-бібліографічна обробка та введення в науковий обіг);
  • створення електронних копій колекції;
  • надання доступу відвідувачам до наукового об’єкту.

Науковий об’єкт «Колекція стародруків Педагогічного музею України» (4053 одиниці зберігання, рукописи, стародруки та рідкісні видання 1477-1923 рр.) складається  з 10 колекцій:

Колекція рукописів XVІІІ – ХІХ ст. »

Колекція рукописів XVІІІ – ХІХ ст.

До складу колекції входять рукописи: «Dekret Stanislawa Augusta, Krola Pol.» («Декрети польського короля Станіслава Августа», Варшава, 1787), «Трифологіон» (збірник церковних повчальних молитов, кін. XVІІІ ст.), «Protocollum in scholasticis pro parochia  Bialoberizka» (Протоколи парафіяльної школи с. Білоберізка (Верховинський район Івано-Франківської обл.), польською мовою,  І пол. ХІХ ст.), «Октай певчий» (кін. ХІХ ст.).

Інкунабули »

Інкунабули

У фонді Педагогічного музею України зберігається три інкунабули, об’єднані в конволют: три інкунабули, об’єднані в конволют – збірку, складену з раніше самостійно виданих друкованих творів, переплетених в один том: це одне з перших видань твору Енея Сильвія «Historia Bohemica» («Чеська історія», Базель (Швейцарія), 1489), книга Діонісія Періегета «Orbis terrae description» («Опис ойкумени», Венеція, 1477) та надзвичайно рідкісне видання праць Аристотеля і Плутарха у перекладі Франческо Філельфо «Orationes et nonnulla alia opera» («Молитви та кілька інших творів», Брешія (Італія), 1488).

Колекція «Кириличні видання ХVІІ – поч. ХХ ст.» »

Колекція «Кириличні видання ХVІІ – поч. ХХ ст.»

Перлиною фонду Педагогічного музею України є, безперечно, нечисленна, але надзвичайно цікава з наукового та історичного погляду колекція кириличних видань, до якої входять книги, надруковані слов’янським кириличним шрифтом. Колекція нараховує 43 книги.

Найдавніша кирилична книга, що входить до складу колекції, датується 1600 роком. Це видання «Євангеліє з сигнатурами» друкарні Мамоничів (м. Вільно (Вільнюс). Що стосується верхньої хронологічної межі колекції, то у радянські часи було прийнято відносити до категорії стародруків кириличні видання до 1800 року включно. При комплектуванні нашої колекції ми дотримувалися точки зору тих сучасних книгознавців, які вважають за необхідне збирати у колекції подібні видання і більш пізнього часу. Зокрема, з огляду на масове нищення цих книг у ХХ ст. та через те, що сьогодні залишається недостатньо вивченим книжковий репертуар кириличних друкарень ХІХ — поч. ХХ ст. Отже, верхньою хронологічною межею колекції є 1910 рік. У колекції репрезентовано книжкову продукцію друкарень, що діяли на території України (друкарень Києво-Печерської та Почаївської Лаври, а також друкарень братства та М. Сльозки (Львів), Успенського монастиря (Унів), Троїцько-Іллінського монастиря (Чернігів) та Росії (видання Друкарського двору (Москва) і Синодальної друкарні (Санкт-Петербург)

Переважну більшість кириличних стародруків колекції музею сьогодні становлять видання Святого Письма, богослужбові книги, а також зразки проповідницької, агіографічної, історико-церковної літератури, зокрема: «Апостол» (Львів, друкарня М. Сльозки, 1639), «Євангеліє» (Львів, Друкарня братства, 1670), «Псалтир» (Унів, друкарня Успенського монастиря, 1679), «Молитвослов» (К., друкарня Києво-Печерської Лаври, 1753), «Ірмологіон» (Львів, друкарня братства, 1757) та ін.

Колекція «Видання гражданського друку XVIII – першої третини ХІХ ст.» »

Колекція «Видання гражданського друку XVIII – першої третини ХІХ ст.»

Видання XVIII – першої третини XIX ст., надруковані нововведеним гражданським шрифтом, об’єднані у колекцію видань гражданського друку, яка нараховує 70 примірників. Найбільш цікаві серед них: «Новый синопсисъ…» – історична праця П.М. Захар’їна (Миколаїв, 1798), «Правила Піитическія» А.Д. Байбакова – перший підручник з теорії літератури для духовних та світських навчальних закладів (М., 1795), «Исторія философскихъ системъ» О.І. Галіча – одне з перших видань російських наукових праць з історії філософії (СПб., 1818–1819), періодичне видання Міністерства народної освіти «Журналъ департамента народнаго просвещенія» (1821–1824), «Матеріалы для исторіи просвещения въ Россіи. № 3» П.І. Кеппена – перший досвід збирання і публікації матеріалів з історії освіти в Росії (СПб., 1827). У колекції представлено видання, надруковані у Москві, Санкт-Петербурзі, Миколаєві, Казані, Харкові.

Колекція «Стародруки латинським шрифтом XVI–XVIII ст.» »

Колекція «Стародруки латинським шрифтом XVI–XVIII ст.»

Колекція стародруків латинським шрифтом XVІ–XVІІІ ст. налічує 24 видання. За географічною ознакою, колекцію репрезентують книги, надруковані у різних містах Європи: Амстердамі, Браччано, Брешії (Італія), Варшаві, Венеції, Кракові, Кельні, Лейпцігу, Мюнхені, Нюрнберзі, Парижі, Римі тощо. Це, зокрема, книги Девіда Хітрея «Саксонська хроніка» («Chronici Saxoniae», Любек, 1593), Христофора Шайнера «Rosa Ursina» (Браччано, 1630), Александра Гваньїні «Хроніка Сарматії Європейської» («Kronika Sarmacyey Europskiey», Краків, 1611), Бартоломео Мастрі «Моральне богослов’я» («Theologia moralis», Венеція, 1688) та ін.

До колекції стародруків латинським шрифтом віднесено також книги, надруковані на території України у XVІІІ ст.: твори Й. Яблоновського «Геральдика» («Heraldica», Львів, 1752), П. Малаховського «Збірник імен шляхти з описами гербів» («Zbior nazwisk szlachty z opisem herbow», Т. І., Луцьк, 1790), а також «Мартиролог» («Martyrologium…», Бердичів, 1799) та «Євангеліє учительне» («Ewangelię…», Львів, ІІ пол. XVІІІ ст.).

Колекція «Картографічні видання XVIII – поч. ХХ ст.» »

Колекція «Картографічні видання XVIII – поч. ХХ ст.»

Картографічні видання – це унікальні документи, пам’ятки конкретної історичної епохи, в яких зафіксовано різноманітні відомості про території на певний момент. Серед картографічних видань музею безумовною цінністю відзначається «Atlas geographicus universalis», виданий спадкоємцями славетного картографа Й.-Б. Гомана (Homann) [1777]. Карти у атласі декоровані рамками та картушами відповідно до панівного художнього стилю ІІ пол. XVIII ст., що споріднює їх із творами мистецтва, а їхніх творців з художниками. У колекції представлено один із перших україномовних географічних навчальних атласів – «Географічний атляс» М. Кордуби (Коломия, 1912), а також 5-те (1906) і 7-ме (1910) видання навчального географічного атласу російського картографа Е. Ю. Петрі та ін.

Карта Боруссії

Карта України

Карта Іспанії

Карта Італії

Карта Азії

Карта Індії

Карта Америки

Кордуба М. Ґеоґрафічний атляс_1912

Карта Київської губернії_1913

Петри Э. Ю. Учебный географический атлас. 7 - е изд_1910

Колекція «Розвиток наук у ХІХ – першій чверті ХХ ст.» »

Колекція «Розвиток наук у ХІХ першій чверті ХХ ст.»

Колекція «Розвиток наук у ХІХ — першій чверті ХХ ст.» містить близько 1300 одиниць зберігання наукової, навчальної, навчально-методичної, довідкової літератури з різних предметів: педагогіка, словесність, література, природознавство (фізика, хімія, біологія, астрономія, мінералогія тощо), математика, історія, культурологія, психологія, медицина тощо.

В колекції представлено велику кількість перших і прижиттєвих видань видатних учених-педагогів, діячів освіти ― «Русская грамматика»  О. Востокова  (1831), «Новый живописецъ общества и литературы»  М. Полєва (1832), «Словарь достопамятныхъ людей русской земли» Д.Бантиш-Каменського (1836),  «Практические уроки русской граматики» М. Греча (1832), «Опытъ исторической грамматики русскаго языка» Ф. Буслаєва (1858), «Записки патологической анатомии и гистологии» М. Руднєва (1875), «Органическая химія» Д. Мендєлєєва (1861), «Прямолинейная тригонометрія и собраніе тригонометрическихъ задачъ» Є.Пржевальского (1878), «Лекции о работе главныхъ  пищиварительныхъ железъ» І. Павлова (1897),  «Новая азбука» Л. Толстого (1897), «Радоактивность» М. Кюри (1912) та ін.

Цікавими є група посібників із педагогіки: «Новейшее образованіе» Е. Юманса (1867), «Практическiя заметки объ индивидуальномъ и общественномъ воспитанiи» А. та Я.Симоновичів (1874), «Педагогическія сочиненія» В. Стоюнина  (1892), «Мысли о воспитанiи и обученiи» Л. Толстого (1902), «Педагогическій процессъ» П. Каптєрєва  (1905) та інші.

З-поміж  іноземних видань (89  одиниць зберігання німецькою, англійською, польською, французькою, румунською мовами) варто відзначити такі: «Les vies des hommes illustres de Plutarque» («Порівняльні життєписи Плутарха, французькою мовою», 1803),  «Enzyklopädisches Handbuch der Pädagogik» W. Rein. (В.Рейн «Енциклопедичний довідник з педагогіки», 1898), «Ausgewählte Werke» J. Pestalozzis (Песталоцці, «Вибрані твори», 1902), «Lernbuch der Erdkunde» A. Becker (А. Бекер, «Підручник із географії», 1914) та ін.

Колекція «Журнали педагогічної та історико-культурної тематики 1834–1923 рр.» »

Колекція «Журнали педагогічної та історико-культурної тематики 18341923 рр.»

Періодичні видання ХІХ – початку ХХ ст. є невід’ємною складовою вітчизняної педагогічної науки, її історії та розвитку. Водночас, ці часописи – не лише багате минуле педагогічної культури, а й жива сучасність, оскільки на їх сторінках висвітлювалися питання, що актуальні й сьогодні.

Журнали педагогічної та історико-культурної тематики 1834–1923 рр. – складова наукового об’єкту «Колекція стародруків Педагогічного музею України», що становить національне надбання. Це понад 70 найменувань періодичних видань загальною кількістю 1645 одиниць зберігання. З-поміж них: «Атеней» (1828–1830, журнал критики, современной истории и литературы), «Библиотека для чтения» (1822–1823, журнал словесности, наук, художеств, промышленности, новостей и мод), «Вестник воспитания» (1890–1917, научно-популярный журнал), «Воспитание и обучение» (1901–1916), «Гимназия»  (1888–1900, журнал филологии и педагогии), «Еврейская старина» (1909–1916, трехмесячник Еврейского Историко-Этнографического общества), «Еврейская школа» (1904–1905, ежемесячный журнал, посвящённый воспитанию и образованию евреев), «Журнал Министерства Народного Просвещения» (1834–1917), «Образование» (1892–1909, педагогический, литературный и научно-популярный журнал), «Педагогический сборник» (1901–1916), «Русская старина» (1870–1917, ежемесячное историческое издание), «Русская школа» (1890–1917, общепедагогический журнал для учителей и деятелей по народному образованию), «Самообразование» (1901–1903, популярно-научный еженедельный журнал для всех), «Старые годы» (1907–1916, ежемесячник для любителей искусства и старины), «Учитель» (1861–1870, журнал для наставников, родителей и всех желающих заниматься обучением и воспитанием детей), «Художественно-педагогический журнал учителей» (1910–1914),  «Школьные Экскурсии и Школьный музей» (1913-1916) та ін.

Також в колекції представлено декілька іноземних видань, зокрема «Die Bürgerschule: eine pädagogisch-didaktische Zeitschrift» («Державна школа: педагогічно-дидактичний журнал»), який виходив у Відні в середині ХІХ – на поч. ХХ ст.

Колекція «Педагогічна україніка 1842-1923 рр.» »

Колекція «Педагогічна україніка 1842-1923 рр.»

До колекції «Педагогічна україніка 1842-1923 рр.» віднесено видання педагогічної тематики створені в Україні, в інших країнах про українську освіту і науку, а також документи, створені українцями, які безпосередньо не працювали в межах України, але зробили значний внесок у вітчизняну педагогічну думку.

Матеріали до колекції «Педагогічна україніка» відібрано відповідно до чотирьох критеріїв:

  1. твори українською мовою, незалежно від місця видання;
  2. твори друку всіма мовами, видані на території сучасної України;
  3. твори про українську освіту і науку, видані в усьому світі всіма мовами;
  4. твори педагогічної тематики, авторами яких є українці, українські установи, заклади, організації та об’єднання, видані в усьому світі всіма мовами.

Найстарішим і одним із найцікавіших видань колекції є «Букварь новым способом оуложеный для домашнои науки» Й. Кобринського (Львів, 1842).

Видання, що увійшли до колекції, поділяються на 2 групи: періодичні видання та наукова, навчальна, навчально-методична література.

З-поміж періодичних видань колекції на особливу увагу заслуговують часописи: «Вільна українська школа» (К., 1917-1920), «Киевская старина (ежемесячный исторический журнал)» (К., 1884-1901), «Основа» (СПб., 1861-1862), «Світло» (К., 1910-1914), «Просвітянин-кооператор» (Ромни, 1919-1920), «Учительське слово» (Львів, 1912-1913), «Университетские известия» (1874-1913). В колекції представлено близько 150 циркулярів по управлінню Київським навчальним округом (1874-1917).

Серед навчальної літератури особливо цінними є букварі: «Буквар южнорусскій» Т. Шевченка (СПб., 1861), «Українська граматка» І. Деркача (М., 1861); «Рідна мова. Український буквар» О. Базилевича (Полтава, 1907), «Український буквар по підручнику А. Потебні» С. Русової (К., 1919); читанки: «Руска втора читанка для школ народних в Буковині» (Відень, 1880), «Рідна школа. Читанка ІІІ.» С. Черкасенка (Львів, 1919); підручники: «Позашкільна освіта. Засоби її переведення» (К., 1917) та «Дошкільне виховання» С. Русової (Катеринослав, 1918), «Лічба й міра. Аритметика в звязку з початками геометрії. Для трудової школи або самонавчання» К. Лебединцева (К., 1921), «Родная нива. Задачи для самостоятельных письменных упражнений. Пособие при изучении русского языка в начальных училищах. Ч. І» Т. Лубенця (К., 1890), «Словарь украинского языка» Б. Грінченка (К., 1907-1909) та ін.

До колекції «Педагогічна україніка» відносяться також видання суміжних наук (психологія, історія, літературознавство) та художні твори українських письменників-класиків, зокрема прижиттєве видання «Кобзаря» Т. Шевченка 1860 р.

Б. Грiнченко. Словарь української мови (1909)

Вільна українська школа, 1918-1919

И. Деркач. Украiнська граматка (1861)

К. Лебединцев. Лiчба й мiра. Аритметика в звязку з початками геометрii. Для трудовоi школи або самонавчання (1921)

Просвiтянин-кооператор. №3-4 (1920)

С. Базилевич. Рiдна мова. Українськмй буквар (1907)

С. Русова Позашкiльна освiта. Засоби ii переведення (1917)

Світло, 1911, Листопад

Т. Лубенец. Родная нива. Задачи для самостоятелных пиьменных упражненiй Пособiе при изученiи русскаго язiка в начальных училищах, Ч. І (1890)

Т. Шевченко. Буквар Южнорусскiй (1861)

Й. Кобринський. Букварь новымъ способомъ оуложеный для домашнои науки (1842)

Колекція «Українська дитяча книга 1885-1922 р.» »

Колекція «Українська дитяча книга 1885-1922 р.»

Колекція української дитячої книги 1885–1922  рр., що налічує 105 видань,– це унікальний літературно-мистецький та виховний ресурс, що містить твори видатних українських письменників та ілюстраторів. Колекція є яскравим відображенням історичних, політичних, культурологічних, мистецьких і педагогічних процесів і тенденцій у суспільстві.

Найстаріше видання в колекції – брошура з серії «Библіотека для молодежи» – датоване 1885 роком. Ця серія представлена 12-ма випусками 1885–1894 рр. (Чернівці, видавництво «Руська бесіда», редактор О. Попович). Серед видань, що ввійшли до колекції, є українські народні казки, твори Т. Шевченка, І. Франка, Б. Грінченка, М. Коцюбинського, а також переклади українською мовою Д. Мамина-Сибіряка, Г.Х. Андерсена, Г. Бічер-Стоу, В. Гауфа, Р. Кіплінга, Е. Сетона-Томпсона, М. Твена та ін.

Проаналізувавши видання колекції, можна зробити висновок, що українську книгу для дітей видавали в той період у Вінниці, Катеринославі, Києві, Коломиї, Львові, Одесі, Полтаві, Санкт-Петербурзі, Станіславові, Харкові, Черкасах, Чернігові,Чернівцях.

Колекція української дитячої книги є важливим інформаційним ресурсом для дослідників і фахівців у низці галузей: освіта та педагогіка, історія дитячої літератури, друку та книговидавництва, літературна критика, дослідження життя і творчості окремих авторів, графіка, ілюстрація та образотворче мистецтво, популяризація наук.

Грінченко Б. Дурень думкою багатіє. Риб’ячі танці. Казки. З мал. Київ. 1914

Грінченко Б. Смілива дівчина. Казка. З мал. Київ. 1914

Зернятко. Оповідання та казки. Казка про перлове намисто. Розумний писар. Чернігів. 1896

Індуські народні казки. Переказала С. Вольська. Ілюстрації І. Падалки. Київ. 1919

Казки Андерсена. Ч. 4. Львів. 1900

Коковський Ф. Малим другам. Дїточа бібліотека. Друк. Руська Рада, Чернівці, 1909

Коцюбинський М. П’ятизлотник. Чернігів. 1895

Майстренко. Загадки-забавки. Петроград. 1915

Мамин-Сібіряк Д. Пригоди статечної миші. З мал. М. Погрібняка. Відень - Катеринослав. 1919

Перша вязочка бубличків. Збірник казок. Тварини. Упорядкувала В. Чередниченко за ред. С. Титаренка. Київ. 1921

Безумовно, науковий об’єкт «Колекція стародруків Педагогічного музею України» (рукописи, стародруки та рідкісні видання 1477-1923 рр.), що становить національне надбання, є унікальним історико-культурним явищем та безцінним джерелом наукових досліджень.