My Calendar

Week of Июл 29th

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
24.07.2023
25.07.2023
26.07.2023(1 event)

All day: Ілля Тимківський: 250 років

All day
26.07.2023

Ілля Тимківський (1773-1853), український педагог, правник, письменник, освітній діяч

Ілля Федорович Тимківський народився 26 липня 1773 в Переяславі на Київщині. Закінчив Переяславському колегіум (1785), Києво-Могилянську академію (1789) та Московський університет (1797). Після закінчення навчання працював викладачем у Сенатському юнкерському інституті, де викладав правознавство. В 1801 став секретарем Сенату, працював у Міністерстві юстиції (Петербург). Фактично упорядкував все тодішнє російське законодавство для практичного використання («Систематическое расположение законов российских», 1802).

У 1805 І. Тимківський здобув ступінь доктора права Московського університету, а в 1807 – Харківського. Брав участь у заснуванні Харківського університету, де в 1803–11 викладав цивільне й кримінальне право, загальну словесність, одночасно був куратором Харківського навчального округу. Наставник Костянтина Ушинського, Михайла Чалого, Пантелеймона Куліша, Михайла Максимовича (був йому дядьком по материнській лінії), І. Тимківський був надзвичайно діяльним педагогом, який справив величезний вплив на поширення освіти і шкільництва в Україні: особисто відкривав училища, давав настанови директорам, виступав з промовами, писав посібники, програми.

Провідну роль у формуванні особистості відводив освіті й вихованню, вважав їх великою силою в перетворенні людини й суспільних умов її життя, був переконаний, що освітою мають бути охоплені всі верстви народу, незалежно від соціального стану.

На початку 1810-х  припинив викладацьку та організаторську діяльність в університеті й Харківському навчальному окрузі. Виїхавши з Харкова в другій половині 1811, оселився у власному маєтку – селі Туранівці, але довго залишатися без діла не зміг: у 1818-21 працював глухівським повітовим суддею, а з 1825-38 – директором Новгород-Сіверської гімназії і за тринадцять років перетворив її на одну з кращих. І. Тимківський належав до тих педагогів, які гідно продовжували демократичні традиції української педагогічної думки XVIII ст. і закладали основи її подальшого розвитку.

Помер Ілля Тимківський 27 лютого1853. Його поховали у туранівській церкві Введення пресвятої Богородиці (нині Сумська область). Маєток, де він мешкав, старовинна церква та сама могила педагога були знищені за радянських часів.

 

27.07.2023
28.07.2023
29.07.2023(1 event)

All day: Ян Коллар: 230 років

All day
29.07.2023

230 років від дня народження Яна Коллара (Jаn Kollаr; 1793–1852) словацького поета, педагога, культурного діяча

Ян Коллар народився 29 липня 1793 в с. Мошовці, Словаччина. Навчався в гімназії в Кремниці, Банській Бистриці, а в 1812–15 у лютеранському ліцеї в Братиславі. В 1817–19 вивчав теологію в Єнському університеті.

Головний твір Яна Коллара – дидактична поема «Дочка слави» («Sláwy dcera», 1824), в якій він висловив ідею духовного єднання слов'ян. Теоретично цю ідею обґрунтовував у працях «Про добрі риси слов’янської нації» (1822), «Про літературну взаємність між різними племенами і наріччями слов’янського народу» (1836) та ін. Я. Коллар виділяв п’ять головних ознак слов’янського характеру: релігійність, працелюбність, схильність до веселощів, любов до своєї мови та терпимість до чужих народів, особливо акцентував на миролюбності слов’ян. Ідея національного самоутвердження слов’янських народів та їх взаємодопомоги становила домінанту творчості Я. Коллара.

У 1820-тих, будучи керівником та вчителем сирітського притулку, Коллар включив у навчальну програму фізичне та естетичне виховання (малювання, співи, музику та театр для дітей). Був прихильником філантропізму. У книзі «Ідея та план реорганізації школи та всієї освіти в Австрійській монархії і особливо в Словаччині» (1848-49) пропонував організувати словацькі народні школи. В початкових міських школах вважав необхідною реальну освіту, у гімназіях та ліцеях віддавав перевагу класичній. Виступав за єдність навчання та виховання, індивідуальний підхід до учнів. Вимагав відкриття у Словаччині окремого університету. Великого значення надавав всебічній освіті вчителів.

Ян Коллар – автор «Букваря» («Slabikář pro djtky», 1826 ) та універсальної за охопленням навчального матеріалу «Хрестоматії для словацьких шкіл» («Čjtanka ve školах slovenských», 1825, 1844), у додатку до якої дав методичні вказівки для вчителів.

Автор першого повного зібрання словацьких народних пісень, яке видав спочатку спільно з Павлом-Йозефом Шафариком (1822 і 1827), а потім і самостійно (1834-35). З 1849 – працював професором слов'янської археології у Віденському університеті.

Ян Коллар був особисто знайомий і листувався з Яковом Головацьким. Його ідеї гуманізму та слов'янського єднання високо цінував Тарас Шевченко (послання «І мертвим, і живим...», 1845). У 1893 Іван Франко присвятив Коллару два спеціальні дослідження – статті «Літературне відродження Полудневої Русі і Ян Коллар» та «Слов’янська взаємність у розумінні Яна Коллара і тепер». Іван Вагилевич у 1832-35 переклав 8 сонетів із поеми «Дочка Слави» (опубл. 1906). Окремі сонети Коллара українською переклали Павло Грабовський, Дмитро Павличко, Григорій Кочур.

Помер Ян Коллар 24 січня 1852 у Відні, похований у Празі.

30.07.2023