Педагогічний музей України

Національної академії педагогічних наук України

  • Головна
  • Виставки
    • Борис Грінченко: 160
    • Костянтин Ушинський: 200
    • Сковорода: 300
    • Віртуальні виставки
      • Тематичні виставки
      • Ювілеї педагогів
      • Ювілеї навчальних закладів
      • Ювілеї книжкових та періодичних видань
      • Інтерактивна виставка «Шляхами шкільного краєзнавства»
      • Київ Сухомлинського
      • Виставки 2011-2014
  • Новини
  • Фонди
    • Фотобанк
      • Фотобанк — 2025
      • Фотобанк — 2024
      • Фотобанк — 2023
      • Фотобанк — 2022
      • Фотобанк — 2021
    • Доступні фонди
      • Казки з фронту
      • Сухомлинський серед зірок
  • Публікації
  • Музейна педагогіка
    • Електронна бібліотека
    • Освітні програми музеїв
    • Навчальні програми для гуртків
    • Матеріали конференцій, семінарів
    • Шкільні музеї
    • Меморіальні музеї при навчальних закладах України
    • Музейні експедиції
  • Музеї педагогів
  • Про музей
    • Звернення директора
    • Історія музею
    • Ідея створення
  • Контакти
  • English

My Calendar

Events in Липень 2025

  • View as Grid
  • View as List
  • Month
  • Week
  • Day
  • Previous
  • Today
  • There are no events scheduled during these dates.

Categories

  •   Педагогічний календар
  • All Categories
Print View
  • Popular
  • Recent
  • Random
  • «Школа – моє життя»

    Posted on 27 Вересня, 2014 Posted by admin
  • V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

    Posted on 24 Листопада, 2016 Posted by Валентина Єфімова
  • «Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

    Posted on 7 Липня, 2014 Posted by admin
  • КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

    Posted on 17 Листопада, 2012 Posted by admin
  • Каталог музеїв при навчальних закладах України

    Posted on 17 Листопада, 2012 Posted by admin
  • Методичні діалоги: Ірина Скакальська про музейну педагогіку та локальну історію як ресурс освіти

    Posted on 28 Червня, 2025 Posted by admin
  • Педагогічний музей України на читаннях пам’яті академіка Семена Гончаренка

    Posted on 28 Червня, 2025 Posted by admin
  • Європейський вектор: співпраця Педагогічного музею України та Посольства Угорщини

    Posted on 23 Червня, 2025 Posted by admin
  • Шкільні музеї у Любашівському ліцеї №2

    Posted on 23 Червня, 2025 Posted by Валентина Єфімова
  • Час готуватися до наступного фестивалю «Арсенал ідей. Різні разом»

    Posted on 23 Червня, 2025 Posted by Валентина Єфімова
  • Добірка дій до Великодня

    Posted on 9 Квітня, 2023 Posted by Валентина Єфімова
  • Нетворкінг «Успішні музейні інституції: концепція, розвиток, популяризація»

    Posted on 13 Грудня, 2021 Posted by Валентина Єфімова
  • Круглий стіл «Українська мова в добу УНР і в сучасній Україні»

    Posted on 26 Лютого, 2017 Posted by Валентина Єфімова
  • Вебінар «Українська педагогіка в персоналіях: Христина Алчевська»

    Posted on 11 Квітня, 2023 Posted by admin
  • Сюжет про роботу Педагогічного музею України в умовах воєнного стану на каналі Televisión Española

    Posted on 2 Квітня, 2022 Posted by admin

Events in Листопад 2023

  • Previous
  • Today
  • Next
MПонеділок TВівторок WСереда TЧетвер FП’ятниця SСубота SНеділя
3030.10.2023
3131.10.2023
101.11.2023
202.11.2023
303.11.2023
404.11.2023●(1 event)

All day: Карло Беднарський: 175 років

All day
04.11.2023

Карло (Кароль) Беднарський (1848–1911), фахівець друкарської справи, директор друкарні Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові

Карло Беднарський народився 4 листопада 1848 у Львові в міщанській родині. Початкову і середню освіту здобув у Львові; захоплювався технічними науками. Першою друкарнею, де він працював у 1866–71, була друкарня Ставропігійського інституту. В 1871 навчався у «державній друкарні» у Відні. Через рік розпочав у Львові роботу в поліграфічній фірмі Ґромана й Добрянського, де у 1872–78 працював друкарем-складачем.

З 1878 упродовж 33 років (1878–1911) очолював друкарню Наукового товариства імені Т. Шевченка (з 1892 – НТШ) і присвятив себе створенню української національної книжки та книговидавничій справі. З його приходом в НТШ змінилися характер і масштаби праці друкарні, з’явилося нове оснащення та нові друкарські машини. Розмах і темпи видавничої діяльності друкарні, очолюваної К. Беднарським, приголомшливі. З 1892 «під зарядом К. Беднарського» вийшло понад 600 багатосторінкових книг, підготовлених секціями і комісіями НТШ. Найважливіші такі серійні видання: «Записки НТШ», «Збірник Історично-філософічної секції», «Збірник Філологічної секції», «Етнографічний збірник», «Жерела до історії України», «Лікарський вістник» та ін.

Друкарня НТШ випускала також підручники, наприклад: «Соматольоґія» І. Верхратського (1897), «Фізика для висших кляс» В. Левицького (1898), твори І. Котляревського, Т. Шевченка, Ю. Федьковича та ін. Друкована продукція сприяла створенню доброго імені НТШ серед наукової спільноти України і світу. Так, книжки НТШ до 1914 поширювалися у 196 країнах світу. К. Беднарський контактував із багатьма відомими науковцями, громадсько-культурними діячами України — О. Барвінським, М. Грушевським, В. Гнатюком, І. Франком та ін.

Багаторічний досвід уважного читача і контакти з авторами розвинули в К. Беднарського неабиякі здібності поціновувача і критика всього того, що надходило до друкарні, а також давали право висловлювати свої зауваження, ставити вимоги авторам. Він міг прямо, незважаючи на авторитети, звернути увагу авторів на недопрацювання поданих до друку праць. Найбільш промовистою з цього погляду є згадка М. Мочульського про написання І. Франком «на замовлення» К. Беднарського вступу до поеми «Мойсей»: М. Мочульський був із І. Франком у друкарні, коли «зажурений управитель друкарні» К. Беднарський показав авторові, що на початку надрукованої вже поеми залишається кілька незадрукованих сторінок, і радив написати переднє слово. Поет подивився на білі сторінки і сказав спокійно: «Добре, добре, я щось напишу і принесу». І приніс на другий день відомий пролог.  Це було в ніч з 19 на 20 липня 1905 р., дату 20 липня поставив сам автор.

Карло Беднарський помер 23 квітня 1911 у Львові, похований на Личаківському цвинтарі (могила не збереглася).

Read more

505.11.2023
606.11.2023
707.11.2023●(1 event)

All day: Дмитро Маркович: 175 років

All day
07.11.2023

Дмитро Маркович (1848-1920), український громадський і державний діяч, правник, письменник

Дмитро Васильович Маркович народився 7 листопада 1848 у Полтаві в сім'ї офіцера Корпусу лісничих. Дитинство провів у с. Локотки Глухівського повіту. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії, був вільним слухачем медичного факультету Київського університету. 1868 перевівся на юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі, який закінчив у 1873. Відтоді працював у системі правосуддя – переважно на півдні України.

У 1870-80-х обіймав посаду товариша прокурора Єлисаветградського окружного суду. Це був період його активної українофільської діяльності пліч-о-пліч з Олександром і Софією Русовими, Олександром Волошиновим, Іваном Тобілевичем та ін. Коли активістів українофільського гурту було заарештовано, втручання Марковича полегшило їхню долю. В’язнів звільнили з тюрми та відправили у заслання до Херсона, де вони продовжили просвітницьку діяльність, створивши Херсонський гурток під керівництвом Олександра Русова. Сюди ж у 1885 перевели і Марковича – помічником губернського прокурора.

Як літератор Д. Маркович залишив невелику за обсягом, але оригінальну спадщину: збірку оповідань «По степах і хуторах» (1899, 1908, 1929, 1991), двотомник «Твори» (1918-19) та численні публікації в періодичних виданнях. Він став творцем кримінального оповідання в українській прозі.

У 1900 залишив державну службу та оселився у Волинській губернії, де продовжив культурно-освітню діяльність та став одним із фундаторів вітчизняного кооперативного руху. 1913 переїхав до Вінниці, не залишаючи справу розбудови споживчої кооперації. Громадсько-політична діяльність Д.Марковича на Вінниччині у 1917-20 рр.  набула всеукраїнського значення. За його сприяння місцева влада прийняла постанову «Про націоналізацію міських початкових шкіл», де передбачалося ввести рідну мову в усіх місцевих школах. Також Д. Маркович редагував тижневик «Подільська Воля». Перший номер тижневика (1917, 5 травня) зберігається у фондах Педагогічного музею України. З його електронною копією можна ознайомитися за посиланням: https://goo.gl/6MO23t

В період Української Центральної Ради  – з 29 квітня 1918 – генеральний прокурор, за Гетьманату – член сенату. З 13 лютого по квітень 1919 – міністр юстиції УНР в уряді Сергія Остапенка.

Сім місяців 1919 Д. Маркович перебував у контрольованій більшовиками, а згодом денікінцями, Одесі під домашнім арештом. Утікши звідти, повернувся до Вінниці. Деякий час перебував у Кам'янці-Подільському, повернувся до Вінниці, яку в січні 1920 захопили більшовики, де знову потрапив під їхній контроль. Перед самою смертю письменника його рукописи було конфісковано.

Помер 9 грудня 1920 у Вінниці.

Вшанування пам'яті: у м. Вінниця – встановлено пам'ятну стелу, ім’ям Дмитра Марковича названо вулиці у Вінниці, Дніпрі та Херсоні.

Read more

808.11.2023
909.11.2023
1010.11.2023
1111.11.2023
1212.11.2023
1313.11.2023
1414.11.2023
1515.11.2023
1616.11.2023
1717.11.2023
1818.11.2023
1919.11.2023●(1 event)

All day: Вільгельм Дільтей: 190 років

All day
19.11.2023

Вільгельм Дільтей (Wilhelm Dilthey; 1833–1911), німецький історик культури, представник філософії життя, літературознавець

Вільгельм Дільтей народився 19 листопада 1833 в м. Бібрих-на-Рейні у родині священника. Навчався в Гейдельберзькому університеті, вивчав теологію. Потім переїхав до Берліна, щоб вивчитись на пастора. Захоплювався читанням праць Платона, Аристотеля, Августина Блаженного. Вивчав давньогрецьку мову та іврит.

Працював журналістом і шкільним вчителем. Викладав в університетах Базеля, Кіля, Бреслау, Берліна. 1868 Дільтей став професором в Університеті Кіля, де завідував архівом праць Фрідріха Шлеяєрмахера. У 1882 – завідувач кафедри філософії у Берлінському університеті. 

Дільтей – один із провідних теоретиків філософії життя та герменевтики, засновник духовно-історичної школи у культурології. Автор праць «Einleitung in die Geisteswissenschaften» («Вступ до науки про дух», 1883), «Der Aufbau der geschichtlichen Welt in den Geisteswissenschaften» («Структура історичного світу у науці про дух», 1910) та ін.

Педагогічні погляди філософа викладені у його промовах «Про можливість загальної педагогічної науки» (1888) та  «Шкільні реформи та шкільні класи» (1890).

Освіта, на переконання В. Дільтея, є удосконаленням духовного життя людини. У зв’язку з цим філософ високо оцінював роль вихователя, порівнюючи його працю із генієм художника, мета якого – розкрити душу вихованця й зрозуміти її тільки любов’ю до нього. Виховання В. Дільтей розглядав як «цілеспрямовану діяльність, через яку дорослі формують духовне життя молодих людей». До найважливіших методик педагогіки відносив розвиток пам'яті, вивчення математики та мов, врахування стимулів учня до здобуття освіти, використання вчителем наочних прикладів для пояснення формальних знань.

Українські переклади праць Дільтея :

Дільтей В. Виникнення герменевтики / Пер. з нім. Я. Стратія, С. Кошарного / Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія. Київ, 1996. С. 31-60.

Дільтей В. Історія молодого Гегеля. Відновлення геґельянства. Київ, 2008.

Помер Вільгельм Дільтей 1 жовтня 1911 в Зейсі.

Read more

2020.11.2023
2121.11.2023
2222.11.2023
2323.11.2023
2424.11.2023
2525.11.2023
2626.11.2023
2727.11.2023
2828.11.2023
2929.11.2023●(1 event)

All day: Матвій Номис: 200 років

All day
29.11.2023

Матвій Номис (1823–1901), етнограф, фольклорист, письменник, педагог

 

Народився Матвій Терентійович Симонов (псевдонім – Матвій Номис) 29 листопада 1823 на Полтавщині. Навчався в Лубенському приходському училищі, потім у Переяславському духовному училищі, Переяславській духовній семінарії, Полтавську гімназії. 1848 закінчив філософський факультет Київського університету. Перебуваючи у Києві, познайомився з Тарасом Шевченком, Опанасом Марковичем та Василем Білозерським. Після закінчення університету розпочав педагогічну діяльність у Ніжинській (1848–52) і Немирівській гімназіях (1852–55).

З 1855 працював чиновником у Санкт-Петербурзі. Пскові, Катеринославі, Житомирі. Співпрацював із журналом «Основа». З 1858 займався справами друкарні Куліша, де побачили світ твори українських письменників, альманах «Хата», часопис «Основа». Перебуваючи у Петербурзі, подружжя Симонових відкрило магазин української моди (його дружиною була Надія Білозерська – сестра Олександри Білозерської (Ганни Барвінок), одруженої з Пантелеймоном Кулішем).

Протягом життя збирав цінні матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав чимало зразків усної народної творчості. У 1864 видав «Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М. Номис». Ця збірка українських прислів’їв містить понад 14,5 тис. зразків українського усного фольклору малих жанрів (прислів’я, приказки, загадки, стійкі мовні порівняння тощо). Свої праці Матвій Симонов підписував «М. Номис» – цей псевдонім утворений від частини (без -ов) справжнього прізвища, прочитаного у зворотному порядку.

Гарні знання української мови і мовознавчі дослідження М. Номиса стали в нагоді під час створення словника української мови, над яким українські культурні та наукові діячі працювали майже протягом всієї другої половини ХІХ ст. Результатом цієї роботи було видання «Словника української мови» за редакцією Бориса Грінченка у 1907–09.

У 1873 М. Номиса обрали першим директором Лубенської чоловічої гімназії (відкрита у 1872), з 1877 – головою земства, мировим суддею. Свої погляди на проблему організації діяльності, специфіку управління навчальними закладами й особливості навчального процесу виклав у праці «Замітки до ювілейної з нагоди двадцятип’ятиліття Лубенської гімназії записки» (1898). 

У рідному селі заснував початкову школу, відкрив лікарню. Пожертвував значні суми на українські справи, зокрема на Наукове товариство імені Шевченка. Написав низку літературних творів, серед яких: «Автобіографії Василя Петровича Білокопитенка», «Тітка Настя», «Дід Мина і баба Миниха».

Помер Матвій Номис 8 січня 1901 в Лубнах.

Read more

3030.11.2023
101.12.2023
202.12.2023●(1 event)

12:00 am: Омелян Терлецький: 150 років

12:00 am – 1:00 am
02.12.2023

Терлецький Омелян Антонович

український педагог, громадський діяч та історик

Омелян Антонович Терлецький народився 2 грудня 1873 у с. Крамарівка, (пол. Kramarzówka), Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, (нині гміна Прухник Ярославського повіту Підкарпатського воєводства, Польща). Був сином священика, який помер 1886, залишивши вдову із п’ятьма дітьми. Навчався в гімназіях міст Ярослав і Стрий. 1897 закінчив філософський виділ Львівського університету, де студіював географію та історію, був учнем Михайла Грушевського.

У 1898-1912 працював у Тернополі учителем вищої реальної школи та української гімназії (навчав географії, історії, музики та співів). Брав активну участь у діяльності українських громадських організацій Тернополя, зокрема став співорганізатором і диригентом товариства «Боян» (1901-12). Титул професора одержав від австрійського уряду у 1902. В 1911 став першим директором Чортківської гімназії українського товариства «Рідна школа» (нині – Чортківський ліцей №1 «Рідна Школа» імені Маркіяна Шашкевича).

Під час Першої світової війни О. Терлецького було мобілізовано до австрійської армії, а згодом, по лінії Союзу визволення України, переведено в табори для військовополонених українців в Раштадті та Вецлярі, де він працював диригентом хору й оркестру, опікувався Товариством імені М. Лисенка, читав лекції, досліджував становище українських військовополонених.

Членом НТШ з 1921, довголітній член Головної Управи «Рідної Школи» (1923-24 і 1926-27 її голова) та Учительської Громади (голова 1923-24 і 1926-28), активний член головного Відділу товариства «Просвіта».

Викладав у Академічній гімназії (1918-28) і ІІІ гімназії (1928-29) у Львові. У 1929-33 – емерит, а згодом директор приватної гімназії «Рідної школи» у Львові.

У 1939-41 і 1944-46 працював у Львівському відділі Інституту історії України АН УРСР на посаді старшого наукового співробітника та у Львівському університеті на посаді доцента. Досліджував аграрні відносини і національний рух у Галичині в 1-й пол. ХІХ ст. Наприкінці 1940-х, як представник «школи Грушевського», зазнав переслідувань, був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі», згодом – усунений від роботи спочатку в АН УРСР (1946) та у Львівському університеті (1948).

Представник державницького напряму в українській історіографії. Досліджував проблеми історії середньовіччя, козаччини. Автор наукових і науково-популярних праць, друкованих у «Записках Наукового товариства імені Шевченка» та окремими виданнями.

Серед основних праць: «Політичні події на Галицькій Русі в 1340» (1896), «Козаки на Білій Русі 1654-1656» (1897), «Історія української громади в Раштаті 1915-1918», «Історія Української державности» (т. 1-2. 1923-24), «Вплив природи на історію України» (1930), «Україна заборолом культури й цивілізації перед степовиками» (1930), «Гетьманська Україна і Запорозька Січ» (1935).

Омелян Терлецький – типовий представник нової української інтелігенції в Галичині, яка на зламі ХІХ-ХХ ст. відзначалася активною громадянською позицією та широкомасштабною культурно-просвітницькою діяльністю в національному русі краю. Учений виступав на захист української ідентичності з розгорнутими науковими публікаціями. Його геополітичні ідеї актуальні й сьогодні, їх можна вважати інтелектуальним надбанням української науки.

Помер 13 лютого 1958 у Львові, похований у родинній гробниці, на 57 полі Личаківського цвинтаря.

В архіві Львівського університету зберігся документ – Автобіографія Омеляна Терлецького: https://archive.lnu.edu.ua/avtobiohrafiya-omelyana-terletskoho/

Read more

303.12.2023

Педагогічні цитати

Краще вивчити зайве, ніж не вивчити нічого

— Сенека

Хмарка

30подій_ПедагогічнийМузей_Україні 30років_незалежності_України Bиставки Анонси виставок Віртуальні виставки Заходи Педагогічного музею Конференції Конференції та семінари Мистецький арсенал Музейна педагогіка Музеї Дніпра Музеї Львова Музеї педагогів Новини Новини Педагогічного музею Освіта у музеї Освітні програми Педагогічна мапа Києва Свята у музеї Сухомлинський Сухомлинський_серед_зірок аудіофонди_педмузею вебінари виставка відео доступні_фонди_пму доступні фонди загадки круглий стіл лекції матеріали конференцій та семінарів музей для дітей музейні знахідки музей і діти музей і школа музеї Києва музеї Харкова освітні програми музеїв педагогині педагогічні читання сковорода 300 шкільний музей шкільні музеї ювілеї книжкових та періодичних видань ювілеї педагогів
Copyright © 2025 Педагогічний музей України - Національна академія педагогічних наук України.
| Yegor WordPress Theme
Back to Top
Translate »