Week of Май 19th
ПнПонедельник | ВтВторник | СрСреда | ЧтЧетверг | ПтПятница | СбСуббота | ВсВоскресенье |
---|---|---|---|---|---|---|
16.05.2022
|
17.05.2022(1 event)
All day: Анатолій Дімаров: 100 роківAll day: Анатолій Дімаров: 100 років All day 100 років від дня народження Анатолія Дімарова (1922–2014)., українського письменника, патріарха української прози і духовного батька «шістдесятників» Справжнє прізвище Анатолія Дімарова інше. Якби він його зберіг, а точніше, якби воно вціліло у 1920-х, то ми б мали сьогодні видатного українського письменника Анатолія Андрониковича Гарасюту. Але реалії склалися так, що його мама, дружина «куркуля», рятуючи сина і себе від Сибіру, змінила документи, й Анатолій виріс під прізвищем Дімаров. Народився майбутній письменник 17 травня 1922 року (за ін. даними – 5 травня) на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на Полтавщині. Своє життя він детально описав в одній з найкращих українських мемуарних книжок «Прожити й розповісти: повість про сімдесят літ». Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії, воював на Південно-Західному фронті. Побував в окупації, був поранений. Після одужання деякий час партизанив. У 1949 видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Впродовж 1950-1951 навчався в Літературному інституті ім. М. Горького у Москві, у 1951-1953 – у Львівському педагогічному інституті; потім (1953–1956) – у Вищій партійній школі у Москві. Закінчивши навчання, працював редактором у газетах «Радянська Україна» та «Радянська Волинь», у видавництві «Радянський письменник». Творчий доробок Анатолія Дімарова складає кілька десятків томів. Він є автором нарису «Дві Марії» (1951), збірки оповідань та новел «На волинській землі» (1951), «Волинські легенди» (1956), «Через місточок» (1957), повісті «Син капітана» (1958), збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною» (1959), романів «Його сім’я» (1956), «Ідол» (1961), «І будуть люди» (1964), «Божа кара» (2009) та ін. У 1981 роман у двох книгах «Біль і гнів» був відзначений Державною премією ім. Т.Шевченка. Його твори для дітей: «Про хлопчика, який не хотів їсти», «Блакитна дитина», «Через місточок», «Для чого людині серце» та ін. Блискучий майстер слова, тонкий стиліст, людина з величезним почуттям гумору. Помер Анатолій Дімаров 29 червня 2014 у Києві. За його повістями «Українська вендета» і «Симон-різник» поставлені художні фільми «Українська вендета» (1990) та «Ізгой» (1992). Останній відзначено премією Гран-Прі міжнародного кінофестивалю у м. Сан-Ремо, Італія, 1993. «Я пишу твори для того, щоб людина взяла мою книжку, забула про негаразди і їй трошки полегшало на душі від того, що вона прочитала. Оце моє основне завдання. І посміялась зі мною, і пожурилась»… Водному з своїх останніх інтерв’ю письменник сказав: «Коли пишеться твір, треба вірити його майбутньому читачеві. Тобто треба залишити читачеві простір для його фантазії». Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022–2023 роках» 100 років від дня народження Анатолія Дімарова відзначається на державному рівні. Рішенням Київської міської ради «Про відзначення на території Києва пам'ятних дат та ювілеїв у 2022 році» 100 років від дня народження Анатолія Дімарова відзначається на території м. Києва |
18.05.2022
|
19.05.2022(1 event)
All day: Йоганн Фіхте: 260 роківAll day: Йоганн Фіхте: 260 років All day «Учений за своїм призначенням є вчитель людського роду», — говорив Йоганн Ґотліб Фіхте, німецький філософ, представник німецької класичної філософії. Народився майбутній філософ 19 травня 1762. З 1794 Працював професором Єнського університету. В 1799 був звинувачений у атеїзмі та звільнений з університету, після чого переїхав до Берліна і займався читанням публічних лекцій. У своїх перших трактатах Фіхте першочергову увагу приділяє філософсько-моральним проблемам; основу своєї практичної філософії він вбачає у тому, що принципи моралі повинні спиратися на теоретичне обґрунтування, маючи зв'язок із чіткою науковою системою. Також Фіхте розглядав сутність права і держави у руслі власної критичної філософської системи, стрижнем якої є суб'єктивний ідеалізм, ригоризм і активізм; абсолютна свобода волі, існування Бога, безсмертя душі; творчо-етична діяльність абсолютного «Я» як найактивнішої субстанції, що втілює дух, волю, мораль і віру; індивідуального «Я», тотожного індивідуальній свідомості; раціоналізм тощо. Фіхте вважав, що виховання має допомогти німцям усвідомити себе єдиною нацією, що освіта є насамперед способом оволодіння національною культурою та через неї – культурою загальнолюдською. Вчення "Я" Фіхте з погляду педагогіки особливо важливе своїм акцентом на незалежність та активність людської особистості. Вчення Фіхте справило вагомий вплив на розвиток європейської правової та політичної думки XIX-XX ст. Фіхтеанство стало одним із найвпливовіших зовнішніх джерел українського романтичного мислення. У 1805 Фіхте був офіційно запрошений на кафедру філософії Харківського університету, але за його особистою рекомендацією до Харкова прибув правознавець і філософ Й.-Б. Шад. Праці Фіхте першим на території України почав видавати викладач однієї з харківських гімназій С. Єсікорський. Ідеї Фіхте використовували у своїй творчості М. Максимович, М. Шашкевич, П. Юркевич та багато інших філософів, правознавців, письменників.
|
20.05.2022(1 event)
All day: Іван Чендей: 100 роківAll day: Іван Чендей: 100 років All day Сьогодні виповнюється 100 років від дня народження Івана Чендея ‒ одного з найвідоміших українських письменників ХХ ст, кіносценариста, лавреата Шевченківської премії, автора сценарію «Тіней забутих предків». Народився письменник 20 травня 1922 р. на Закарпатті. Освіту здобув у Хустській державній реальній гімназії та Ужгородському державному університеті. У 1955 p. світ побачила перша збірка оповідань письменника «Чайки летять на Схід». Далі виходять друком збірки «Вітер з полонин» (1958), «Ватри не згасають» (1960), «Чорнокнижник» (1961), «Поєдинок» (1962), «Терен цвіте» (1967), «Зелена Верховина» (1975), «Свалявські зустрічі» (1977), «Теплий дощ» (1979), «Кринична вода» (1980) та ін. Паралельно, виходять друком романи «Птахи полишають гнізда…» (1965) та «Скрип колиски» (1989). Окрім прози, Іван Чендей писав також і кіносценарії, займався упорядкуванням фольклорних матеріалів та перекладами з угорської мови. Найкращим у творчому доробку Івана Чендея є сценарій до одного зі знакових кінофільмів ХХ століття ‒ «Тіні забутих предків», який він написав разом із геніальним українським режисером Сергієм Параджановим. Цей фільм і сьогодні займає 1-шу позицію в списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Цікаво, що відомий у всьому світі Гарвардський університет додав цю стрічку до списку обов’язкових для перегляду усім своїм студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві. Діяч активно займався громадською діяльністю: двічі очолював Закарпатську організацію Спілки письменників України, був головою Закарпатського відділення Українського фонду культури в 1990-х рр. Громадський діяч, відіграв також важливу роль у створенні та відкритті меморіальних музеїв художників Ф. Манайла та А. Коцки. Помер Іван Чендей 29 листопада 2005 р. Похований у м. Ужгород. Щорічно в Ужгороді проводять кількаденний літературний фестиваль, присвячений Івану Чендею. За традицією, він проходить в Ужгороді, де жив та працював письменник, та в його рідному селі Дубовому на Тячівщині. Родина ж письменника заснувала щорічний всеукраїнський конкурс малої прози з дня народження Івана Чендея. Цьогоріч відбудеться 5-й, ювілейний, конкурс. Постановою Верховної Ради України № 6406 «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» ювілей Івана Чендея відзначається на державному рівні. |
21.05.2022
|
22.05.2022
|