170 років від дня народження Семена Шохора-Троцького (1853–1923), педагога, методиста-математика

1853, 14 січня у м. Кам’янець-Подільський народився Семен Ілліч Шохор-Троцький – педагог, математик.

Рано втративши батька, він залишився зі своєю матір’ю без коштів і вже з 15-річного віку заробляв, даючи приватні уроки. Середню освіту здобув у київській Першій та херсонській гімназіях. Вищу освіту розпочав на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету (Одеса) і Петербурзькому інституті шляхів сполучення, де провчився 2 роки, за станом здоров’я залишив його і оселився в Херсоні; навчався самостійно і давав приватні уроки.

Продовжив освіту за кордоном (1877—1881) у Берлінському, Гейдельберзькому та Кенігсберзькому університетах, де вивчав математику, фізику та педагогіку.У 1882 переїздить до Петербурга, де викладає у жіночих гімназіях та інститутах, в Кадетському корпусі, на педагогічних курсах військових закладів, у Педагогічній академії Ліги освіти, на Фребелівських педагогічних курсах, у Психоневрологічному інституті, а також у Педагогічній академії.Літературно-педагогічна спадщина вченого багата й різноманітна. Він писав і грубі книжки — підручники з математики, задачники, методичні посібники, і статті на методичні та загально-педагогічні теми, і рецензії.

С. Шохор-Троцький був одним з ініціаторів реформи математичної освіти і різко виступав проти панівної тоді системи навчання в гімназіях. Він був переконаний, що неуспішність з математики значною мірою є результатом нехтування вчителів психологією: «Учитель, який не може або не бажає зважати на те, що той, кого навчають математиці, повинен цікавитись предметом та його питаннями, що він повинен радіти подоланню труднощів, повинен відчувати розумове, моральне та естетичне задоволення, повагу до науки, здивування її результатам тощо, — такий учитель, не відповідає вимогам психології. Він не зважає на те, що учень — не бездушна посудина, яку можна наповнювати програмним навчальним математичним матеріалом, а людина у повному сенсі цього слова з нескінченно багатим світом душевних переживань…»