My Calendar

Зоя Шевченко - 80 років

06.02.2019All day

More information

Показывать полный календарь

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

→PedCamp → зустріч 5: «Здоров’я дітей – основа здоров’я нації»
Posted on 13 января, 2020 Posted by Валентина Єфімова
До 130-річчя Василя Єрошенка (1890-1952), письменника-символіста українського походження, педагога, організатора навчання сліпих, музиканта
Posted on 10 января, 2020 Posted by Валентина Єфімова
До 80-річчя від дня народження Ніли Йосипівни Волошиної (1940 — 2010) — української педагогині, фахівчині з методики викладання української літератури
Posted on 10 декабря, 2019 Posted by Валентина Єфімова
120 років від дня народження Григорія Костюка (1899–1982) українського вченого-психолога, педагога
Posted on 4 декабря, 2019 Posted by Валентина Єфімова
→PedCamp → зустріч 4
Posted on 2 декабря, 2019 Posted by Валентина Єфімова

Передача Віфлеємського вогню миру
Posted on 4 января, 2017 Posted by Валентина Єфімова
Тиждень краєзнавства
Posted on 6 марта, 2018 Posted by Валентина Єфімова
Виставка «Шлях до Перемоги» в Харківській ЗОШ № 150
Posted on 10 мая, 2015 Posted by admin
«Культура без обмежень»
Posted on 14 декабря, 2015 Posted by admin
Обласна краєзнавча конференція «Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження» (до 25-ї річниці Незалежності України)
Posted on 6 сентября, 2016 Posted by admin

Январь 2020
Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Вс
		1	2 All day: Лебединцев Петро: 200 років 02.01.2020All day Лебединцев Петро Гаврилович народився 2 січня 1820 с. Зелена Діброва Звенигородського повіту (нині село Городищенського р-ну Черкаської обл.). Навчався в церковно-парафіяльній школі, духовному училищі м. Богуслав, Київській духовній семінарії та Київській духовній академії. З 1845 працював на кафедрі логіки та психології Київської духовної семінарії. Додатково викладав у цьому закладі німецьку та французьку мови. 2 березня 1851 рукоположений на священника Спасо-Преображенського храму в Білій Церкві. З 1859 розгорнув упровадження початкової освіти для дітей. Відкрив 4 школи (серед них у парку "Олександрія"), що слугували за приклад для організації подібних закладів у Київській губернії і в цілому по Правобережній Україні. У червні 1860 переведений священником до Київського Подільського Свято-Успенського собору, а також законовчителем до 2-ї Київської гімназії (на цій посаді залишався до 1868). Невдовзі став наглядачем київських церковно-парафіяльних шкіл, благочинним подільських церков Києва. 18 травня 1861 Петро Лебединцев домігся дозволу властей на зупинку в Києві процесії з домовиною Тараса Шевченка, з яким особисто був знайомий змалку. Наступного дня в церкві Різдва Христова відправив по небіжчикові заупокійну літію. Написав кілька монографічних досліджень (зокрема: 1879 – "Возобновление Киево-Софийского собора в 1843–1853 г.", 1884 – "Киево-Михайловский Златоверхий монастырь в его прошедшем и настоящем состоянии", 1886 – "Киево-Печерская лавра в ее прошедшем и нынешнем состоянии", 1890 – "Св. София Киевская, ныне Киево-Софийский кафедральный собор"). Як краєзнавець особливу увагу приділяв минулому Києва, склав нотатки "Население Киева в прошлом столетии", "Какая местность в древности называлась Ольговой могилой?", "Где находился киевский дом Саввы Туптала сотника?", "Еще одна из древнейших церквей в Киеве", "Исторические заметки о Киеве", "О местоположении древних киевских церквей", "О планах г. Киева в XVIII веке" та ін. Популяризував знімки зі старовинних гравюр і портретів. Помер Петро Лебединцев 15 грудня 1896 у Києві.	3	4 All day: Юрій Дрогобич (Котермак): 570 років 04.01.2020All day Юрій Дрогобич (справжнє прізвище Котермак) народився 1450 (точна дата невідома) у Дрогобичі (нині Львівська область). Котермак вступив до Краківського університету, де й отримав наукові ступені бакалавра (1470) і магістра (1473). Після цього вирушив до Італії, щоб продовжити навчання в престижномуБолонському університеті, одному з найстаріших в Європі,дестав доктором філософії (бл. 1478), медицини (1482). Юрій Дрогобичбув ректором Болонського університету (1481—1482). В історію університету він увійшов під іменем «Джорджо да Леополі» —Юрій зі Львова. Любив також підписувати свої листи чи праці як Георгіо з Дрогобича де Русіа, тобто підтверджував, що він українець за походженням. В експозиції Педагогічного музею України розміщено портрет Юрія Дрогобича і копія сторінки з його відомої праці«Прогностична оцінка поточного 1483 року» (лат. мовою), яка, крім астрологічних прогнозів, містить відомості з географії, астрономії, метеорології. Це перша друкована праця автора з України, яка своїм оформленням не поступалася найкращим європейським зразкам. Останні роки Юрій Дрогобич провів у Кракові як викладач Ягеллонського університету, час від часу навідуючись у рідні краї.Коли він викладав у Краківському університеті, студентами цього університету були, зокрема, майбутній славетний астроном М. Коперник і поет-гуманіст з Німеччини Конрад Цельтіс. Помер Юрій Дрогобич 4 лютого 1492 приблизно у 44-річному віці, у Кракові (Польща).	5
6	7 All day: Євген Грицак: 130 років 07.01.2020All day Грицак Євген Михайлович народився 7 січня 1890 в с. Пиратин, нині Радехівського району Львівської області. Навчався у Львівському (1910–1912), Краківському університетах (1913). Викладав в Українській чоловічій гімназії у Перемишлі. Під час 1-ї світової війни виступав в обороні українства перед російськими агресорами. Заарештований 1915 і вивезений російською окупаційною владою до Києва. Після 1917 працював у навчальних закладах, у Термінологічній комісії ВУАН. Заарештований знову 1919 російськими військами. Звільнений 1923. Викладав грецьку, латинську та українську мови у гімназіях Перемишля. 1940–1944 – професор Ярославської української гімназії (Польща). Виїхав до Словаччини, де у таборі для переселенців Оремлаз був заарештований більшовицькими партизанами. Є. Грицака застрелив місцевий партизан-комуніст 23 жовтня 1944. Місце поховання невідоме. Євген Грицак – автор наукових праць і статей з мовознавства, літератури, історії, педагогіки, зокрема «З історії книжкового руху на Великій Україні (1917–1922)», «Дитина в українських народних повір’ях і в народному лічництві: На основі дослідів нар. побуту в селі Могильна повіту Гайсин на Поділлі і в деяких околицях Галичини», «Українська мова в сучасній школі», «Неологізми в сучасній українській літературній мові», «Народна великодня термінологія», «Скороти і скорочені слова в українській мові», «Перегляд головних зразків відмін і речень української мови», «Українська літературна мова в Галичині в половині ХІХ сторіччя». Уклав кілька шкільних підручників з української мови, «Українсько-польський і польсько-український словник». Залишив «Короткий запис спогадів (Для себе самого)» (Балтимор; Торонто, 1980).	8	9 All day: Іван Вишенський - 470 років 09.01.2020All day Іван Вишенський - український філософ, просвітитель, письменник-полеміст. У своїх творах обстоював право українського народу на православну віру, мову, звичаї. Як і більшість письменників-полемістівкін. XVI – поч. XVIIст., Іван Вишенський значну увагу приділяв питанням розвитку освіти, книгодрукування, необхідності розширення освітніх програм, підвищення ролі школи у вихованні молоді. Філософська концепція Вишенського полягала у створенні в Україні такого суспільства, в якому кожна людина почувала б себе вільною і незалежною, де б панувало братерство і взаємоповага між людьми. Художні твори І. Вишенського мали значний вплив на формування жанру ситири в українській літературі та послугували цінним джерелом для історичної науки. Творчість письменника вивчали І. Франко, А. Кримський, М. Сумцов, М. Грушевський, М. Возняк.	10	11	12
13	14 All day: Андрейс Спагіс: 200 років 14.01.2020All day Андрейс Спагіс народився 14 січня 1820. Вчительську підготовку отримав в Ціравсько-Дзервській школі. З 1838 - учитель Мелдзерської парафіяльної школи. Вів навчання за розширеною програмою, застосовував вправи з розвитку мислення і пам'яті, різні позаурочні заняття. Перетворив школу на центр просвітницької роботи серед селян. Школа закрита в 1853 через протидію поміщиків. У 1854-1859 працював управителем у різних маєтках в російських губерніях, потім вивчав сільське господарство в Німеччині, а повернувшись, знову працював управителем у маєтках. У 1867-1869 проживав у Москві і працював над «Російсько-латвійсько-німецьким словником».Потім проживав у Нижньому Новгороді, Казані, Самарі, Саратові. А. Спагіс – автор абетки "Bёrnu prieks" ("Дитяча радість") - першого латиського підручника грамоти на основі звукового методу (7 видань, 1844-1894). Більшість текстів у книзі, яка містила і зразки національного фольклору, мала виховний характер. За книгою навчалися і дорослі. Автор шкільних підручників з німецької мови (1847) і фізики (не опублікований). У творі "Становище вільного селянства в Курляндії ..." ( "Die Zustände des freien Bauernstandes in Kurland ..."1860-1863), в публіцистичних статтях відстоював ідеї національної латиської школи. Помер Андрейс Спагіс 17 липня 1871 в Саратові, там і похований. Місце поховання невідоме. У 1938 р. на батьківщині А. Спагіса – в латиському м. Дуналка йому встановлено пам’ятник, прикрашений написом: "Збирай знання та просвітлюй людей!"	15	16	17	18 All day: Іван Левицький: 170 років 18.01.2020All day Іван Омелянович Левицький народився 18 січня 1850 в с. БерлогиКалуського повіту, тепер Рожнятівського районуІвано-Франківської області,в сім’ї греко-католицького священника. Навчався у Станіславській гімназії, з 3-го класу якої був призваний в 1870 до австрійського війська у м. Пешт. Перебуваючи на військовій службі, склав іспит на атестат зрілості, вступив на філософський факультет Віденського університету в 1871.Працював у різних страхових товариствах. Іван Левицький писав вірші, оповідання, займався журналістикою, перекладами, активно співпрацював у багатьох галицьких періодичних виданнях, видавав календарі. Був редактором газет («Мир», «Слово»), журналів («Наука»). В історію української культури І.Левицький увійшов як засновник національної бібліографії та біографістики. Найбільша заслуга Левицького – започаткування «Галицько-руської бібліографії»; він зібрав колосальні матеріали про 2000 діячів.Іван Омелянович – укладач фундаментальних праць «Галицько-руська бібліографія на роки 1772–1800» (1903), «Українська бібліографія Австро-Угорщини за роки 1887–1900» (1909–1911), «Реєстр наукових і літературних праць професора Михайла Грушевського» (1906) та ін.. З 1903 співпрацював з Науковим товариством ім. Т. Шевченка у Львові, а в 1909 був обраний головою Бібліографічної комісії НТШ. У фондах Педагогічного музею зберігається праця «Матеріали до культурної історії Галицької Руси ХVІІІ і ХІХ віку, зібрані М. Зубрицьким, Ю. Кмітом, І.Левицьким і І.Франком» (Львів, 1902). Помер Іван Левицький 30 січня 1913, похований на Личаківському кладовищі у Львові.	19
20 All day: Павмо Беринда: 450 20.01.2020All day Павмо Бренда – визначний український релігійний та культурний діяч, мовознавець-лексикограф, письменник, друкар і педагог. Здобувши освіту в Львівській братській школі, П. Беринда одразу розпочав діяльність у Стрятинській та Крилоській друкарнях (Івано-Франківська обл.), де виявив себе як редактор, гравер, видавець. Певний час Беринда жив у перемишльського єпископа Михайла Копистенського і писав родовід Копистенських. Згодом повернувся до Львова, де пройшов постриг у ченці під іменем Павмо, очолив Львівську братську друкарню. З 1613 по 1619 рр. викладав у Львівській братській школі. Спеціально для своїх учнів писав і видавав збірки поезій на релігійну тематику. За цими творами учні братської школи ставили п’єси, декламували колядки. Відтак П. Беринда вважається одним із зачинателів поезії та шкільної драми в Україні. Згодом Павму Беринду, як авторитетного книгодрукаря, письменника, педагога, архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетеницький запрошує до Києва для організації книговидавничої справи. 1627 р. Беринду призначають архітипографом (керівником) друкарні Києво-Печерської лаври. В цей період Павмо Беринда починає викладати і у Київській братській школі, стає знаменитим також як і перекладач. Патріарх Константинопольський Феофан надає вченому звання протосингела (помічника зі стратегічних питань), що свідчить про особливу роль П. Беринди в колі київських православних інтелектуалів. Найбільшою працею П. Беринди є його «Лексикон словеноросський» (1627), який став колосальною культурно-філологічною подією епохи. Тут виявився його талант як поліглота, лексикогарфа, мислителя. «Лексикон» П. Беринди містив 7000 слів церковнослов'янської мови перекладених або витлумачених українською розмовною мовою. Словник також активно використовувався в шкільній практиці того часу. Помер діяч 13 липня 1632 р. в Києві. В експозиції Педагогічного музею України, представлено матеріали про учительську діяльність П. Беринди у Львівській та Київській братських школах.	21 All day: Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова - 100 років 21.01.2020All day 21 січня виповнюється 100-років від дня заснування Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова. Музей було створено 1920 року шляхом реорганізації мережі музейних закладів Харкова: Музею витончених мистецтв і старожитностей Імператорського Харківського університету (1835-1837 рр.), Харківського міського художньо-промислового музею (1886 р.), Етнографічного музею Харківського історико-філологічного товариства (1904 р.). Ім’я Григорія Савича Сковороди було присвоєно музею Слобідської України в 1922 році у зв’язку з 200-річчям з дня народження філософа. 18 червня 2015 року музею присвоєно ім'я його засновника та першого директора - Миколи Сумцова. Нині Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова є провідним дослідницьким, науково-методичним і культурно-виховним центром Харківщини.	22	23 All day: Омелян Калужняцький: 175 років 23.01.2020All day Калужняцький Омелян Ієронімович народився 23 січня 1845 в селі Тур’є Старосамбірського району Львівської області. Навчався у Львівському та Віденському університетах. У кінці травня 1868 року О.Калужняцький одержує офіційне повідомлення про призначення його галицькою шкільною владою на посаду в Кракові. Таким чином, він починає свою педагогічну діяльність як помічник учителя Краківської гімназії святої Анни. У 1869 він видає у шкільній програмі опис цілого ряду слов’янських рукописів, що зберігаються у Кракові. У 1875 році О.Калужняцький працює у щойно заснованому Чернівецькому університеті професором філології, викладачем слов’янських мов. З того року вчений працює на філософському факультеті, деканом якого стає у 1886-1887 навчальному році. У 1877 (з березня до жовтня) Омелян Калужняцький здійснив велику наукову мандрівку, яка привела його через Київ, Москву, Петербург та Вільно у Кенігсберг, а звідти у Берлін, Бреслав. Друга наукова поїздка була здійснена влітку 1894 у Балканські країни: третя – у монастирі Північної Молдавії. Результатом цих мандрівок була публікація великої кількості документів та наукових праць. Серед них: "Обор слов’яно-руських пам’яток мови та писемності..." (1877), "Молдавські та мунтянські документи з архівів Львова" (1878), "Пам’ятки старослов’янської мови. Путнянське Євангеліє" (1888), "Історичні, топографічні та мовознавчі доповнення до історії румунського населення у Галичині". У квітні 1890 О. Калужняцького обрали членом-кореспондентом Академії наук у Бухаресті, він стає ректором Чернівецького університету. А у грудні 1891 – членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук. На своїх лекціях Омелян Калужняцький викладав не тільки порівняльні філологію слов’янських мов, а й старослов’янську мову, історію культури, також намагався подати студентам відомості про сучасних йому вчених-мовознавців. За свідченням сучасників, Омелян Калужняцький вражав колосальними, енциклопедичними знаннями зі свого фаху і глибоким, своєрідним висвітленням тієї чи іншої теми. Він умів подати слухачам матеріал солідно, глибоко і водночас у на диво ясній, доступній формі. На його лекціях часто було багато присутніх викладачів не тільки з філології, а й з інших дисциплін. Професорові Калужняцькому доводилося читати свої лекції з відчиненими дверима, оскільки слухачі не вміщались в аудиторії, а стояли у коридорах. Омелян Калужняцький досліджував проблеми польського, російського, сербського, болгарського, старослов’янського мовознавства, палеографії, народознавства, історії права тощо. Помер Омелян Калужняцький 3 липня 1914 в Чернівцях.	24 All day: Герман Еббінгауз: 170 років 24.01.2020All day Герман Еббінгауз народився 24 січня 1850 в Німеччині. Як психолог Г. Еббінгауз вивчав різноманітні механізми запам’ятовування і протягом всього свого життя проводив безліч експериментів для визначення потенціалу людської пам’яті. Він створив своєрідну криву забування, яка відображала наскільки довго зберігається в пам’яті засвоєна інформація. Г. Еббінгауз пропонував своїм пацієнтам запам’ятовувати безглузді трибуквені склади. При «механічному запам’ятовуванні» (коли людина не розуміє те, що вона вчить), через 1 годину в пам’яті залишається лише 44% вивченої інформації, а через 1 тиждень – лише 25%. При усвідомленому запам’ятовуванні із засвоєнням нової інформації все набагато краще. Але в ході експериментів все ж з’ясувалося, що більша частина інформації забувається в перші кілька годин після заучування. Виникло питання, як поліпшити цей процес? Один з експериментів показав, що в результаті повторення вивченого матеріалу швидкість забування значно зменшується. Таким чином психологом був зроблений висновок, чим більше повторень, тим краще запам’ятовується інформація. З експериментів по визначенню швидкості забування зроблені наступні висновки: 1.Одноразове вивчення будь-якої інформації є неефективним. 2.Запам’ятовувати велику інформацію для її кращого засвоєння необхідно кілька разів. Якщо для засвоєння інформації у людини є всього 1 день, в цьому випадку найефективнішою схемою буде: 1-е повторення через 15-20 хв після заучування. 2-е повторення через 6-8 годин. 3-е повторення через 24 години. Дуже важливо здійснювати повтор інформації активно, тобто не монотонно перечитуючи її, а намагаючись витягти найголовніше, беручи інформацію зі своєї пам’яті і лише зрідка підглядаючи в надрукований матеріал. Якщо для вивчення важливої інформації у людини є більше доби, то для того, щоб матеріал був засвоєний максимально, повторювати його потрібно за такою схемою: 1 раз повторювати завчену інформацію слід в день заучування. 2 раз на 4-й день. 3 раз на 7-й день. Якщо обсяг інформації, який слід запам’ятати, дуже великий, повторювати її необхідно вперше в повному обсязі, вдруге тільки ключові моменти, втретє необхідно повторити весь обсяг але в іншому порядку. Психологу вдалося виявити особливість, яка покращує запам’ятовування і він дав їй назву — «ефект краю». Якщо швидко прочитати набір слів, які написані на аркуші, то запам’ятаються краще всього слова на початку і наприкінці. Герман Еббінгауз помер 26 лютого 1909, але отримані ним результати експериментів із запам’ятовування були підтверджені і взяті за основу для подальшого розвитку в роботах Георга Е. Мюллера і його учнів. Дослідження Германа Еббінгауза стали практичним посібником для рекламних агентств і використовуються досі. Інформація з сайту https://medprosvita.com.ua/	25	26
27 All day: Петро Гулак-Артемовський: 230 років 27.01.2020All day Сьогодні – 27 січня - 230 років від дня народження письменника, перекладача, педагога, культурно-освітнього діяча Петра Гулака-Артемовського (1790–1865). Петро Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. в м. Городище на Черкащині в сім’ї священника. Навчався у Київській академії, але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині, у приватних пансіонах Бердичева, вчителював у будинках багатих польських поміщиків. У 1817 переїжджає до Харкова і вступає до університету вільним слухачем словесного факультету, і тоді ж, завдяки попечителю Харківського навчального округу графу Потоцькому, затверджений Радою університету лектором польської мови. З 1820 викладав також російську історію, географію та статистику. З 1818 викладав французьку мову в Харківському інституті шляхетних дівчат, а з 1827 керував навчальною частиною Полтавського інституту шляхетних дівчат. У 1821 Гулак-Артемовський здає кандидатський і магістерський іспит, захищає дисертацію та отримує ступінь магістра. Педагогічна кар’єра продовжується: у 1828 він стає ординарним професором, а з 1841 — ректором Харківського університету. Крім того, П. Гулак-Артемовський належав до засновників «Українського журналу», був членом Королівського товариства друзів науки у Варшаві. Гулак-Артемовський широко відомий як байкар та письменник, а от його педагогічні погляди практично не досліджені. У фондах Педагогічного музею України зберігається книга М. Халанського та Д. Багалія «Историко-Филологический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования» (Харків, 1908), в якій зібрані спогади про викладачів і студентів Харківського університету та їх біографії. Там міститься і стаття про Гулака-Артемовського, його біографія та інформація про його перші кроки як студента, а згодом викладача, ректора Харківського університету. Помер П. Гулак-Аремовський 13 жовтня 1865 р. у Харкові. Творчість Петра Гулака-Артемовського вивчають за шкільною програмою у 9 класі. Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» 230 років з дня народження Петра Гулака-Артемовського відзначається на державному рівні.	28	29	30 All day: Григорій Честахівський: 200 років 30.01.2020All day Григорій Честахівський народився 30 січня 1820 в сім’ї військового поселенця в Новій Празі Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградська область). В дитинстві у нього виявився хист до малювання. Першими його наставниками були сільські іконописці. Григорій Миколайович навчався в Петербурзький Академії мистецтв з 1843, а в 1854 отримав звання вільного художника історичного й портретного живопису. Честахівський виявив себе більш як художник-копіїст. Своє навчання змушений був поєднувати з чиновницькою службою, а саме служив у Департаменті військових поселень (до 1858) та в Канцелярії Капітулу орденів (до 1883). ГригорійЧестахівськийбув одним з найближчих друзів Тараса Шевченка, знаходився з ним поруч в останні роки життя, написав спомини про поета, став ініціатором і організатором перепоховання поета на Чернечій горі. ГригорійЧестахівськийврятував від розпорошення й загибелі чимало Шевченкових речей. У своїх спогадах він детально описує весь шлях на Батьківщину а також малює сцени прощання з Кобзарем. Серед олійних робіт художника відомі: «Селянин біля труни Шевченка», «Труна Т.Г.Шевченка в дорозі», «Труна Шевченка на пароплаві в дорозі до м. Канева», «Труна Шевченка в церкві». Свої останні десять літ життя Григорій Миколайович майже безвиїзно жив у Качанівці, де йому надав притулок український поміщик Василь Тарновський. ПомерГригорійЧестахівський в 1893 в Петербурзі, похований в с. Качанівці на Чернігівщині.	31