Яковенко Наталія.

Нарис з історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.: [Навч.посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак. вузів, вчителів.] К.: Генеза, 1997. – 312с.

У виданні відображено оригінальний підхід до трактування історії України від найдавніших часів до ліквідації козацької автономії наприкінці ХVІІІ ст. Залучивши широкий масив досліджень, Наталя Яковенко простежує взаємопов’язаність української історії протягом вказаного періоду. Мета нарису – звернути увагу на ті аспекти минулого, які ні для народницької, ні для державницької історіографій на мали ваги, а тим часом без їх витлумачення годі сподіватися, що стара Україна «скаже» правду про себе нашому сучасникові. Тому спеціальна увага в цьому нарисі надана людині – колу її прав і обов’язків, способам (і причинам) групування в колективи, стереотипам поведінки та механізмові оновлення останніх у моменти зміни ціннісних орієнтацій, усталеним уявленням про справедливу владу і особистий обов’язок, про морально дозволене і про табуйоване, про ставлення до «своїх» і «чужих» тощо.

Авторка залучає до розгляду матеріял не так соціяльної, як інтелектуальної історії, піддаючи аналізові корпус уявлень та ідей, властивих еліті того суспільства, що існувало в Україні протягом XVI — XVII століть. В одинадцяти статтях збірки з антропологічної перспективи реконструйовано внутрішню та суб’єктивну історію ранньомодерного українського шляхтича (меншою мірою – козака), форми його самоусвідомлення, погляди на довколишній світ, стереотипи уявлень і спроби творити на цій підставі квазіідеологію. «Коло запитань, які я ставила джерелам, — зазначає авторка, — стосувалося передовсім мотивацій соціяльної поведінки: що належало до пріоритетних вартостей і чому? якими були засади (та правила) культурних сенсів? які взірці нормативної/девіянтної поведінки вважалися усталеними і чому? Саме ці речі, як відомо, обумовлюють так звану «другу реальність» — той «паралельний світ», або образ реальности у свідомості людини, котрий примушує її чинити так, а не інакше, шанувати й наслідувати чи ганити й відкидати те, а не інше».

Яковенко Наталя.

Вступ до історії. – К. Критика, 2007. – 376 с.

Вказана книга — це захоплива розповідь про виникнення історії як науки та розвиток історичних поглядів від Античності до наших днів, що поєднана з ґрунтовним аналізом епістемологічних підвалин і філософських контекстів історичного знання та проникливими рефлексіями над засадами і мотиваціями власного фаху, а також із цілком практичними порадами, покликаними допомогти історикові-початківцю опанувати основи обраного ремесла та навчитися професійного ставлення до роботи з популярною міждисциплінарною синтезою, і свого роду навчальним посібником нового типу, і спеціяльною розвідкою, призначено водночас як широкому читацькому загалові любителів історії, так і університетській авдиторії, викладачам і студентам, а також науковцям у різних царинах гуманістики.

Яковенко Наталя.

Українська шляхта з кінця ХІV ст. – до середини ХVІІ століття. Волинь і Центральна Україна. Видання друге, переглянуте і виправлене. – К.: Критика, 2008. – 472с.

Монографію присвячено історії упривілейованого стану на теренах України у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської, формуванню з розмаїтих груп військовослужбового населення та князівської верхівки єдиного «шляхетського народу» та його розвитку протягом понад двох століть від входження руських земель до ВКЛ й аж до козацької революції 1648 року. Головним об’єктом авторської уваги є витоки та соціальна структура української знаті, її персональний і чисельний склад, правовий та майновий статус елітарних груп.

Вказана монографія є докторською дисертацією Н.М.Яковенко.

Дзеркала ідентичності. Дослідження з історії уявлень та ідей ХVІІ- початку ХVІІІ ст. К.:  Laurus, 2012. – 472с.

До цієї книги ввійшли вибрані статті про формування ідентичностей, особливості світосприйняття, концепції «правильної» влади і шляхетського обов’язку в ранньомодерній Україні. «Кожна людина має характерні індикатори «членства в групі». Ці індикатори надзвичайно мінливі і ніколи не бувають остаточними й непорушними. На них впливають множинні персональні ідентичності, обумовлені зв’язками індивіда з соціальним, фаховим чи локальним середовищем, освітою, походженням, статтю тощо. Причому ієрархія цих ідентичностей так само мінлива, як і життєві колізії, в які потрапляє людина. Колективна ідентичність химерно і безмежно варіативно переплітається з ідентичністю персонального чи групового типу. В результаті свідомість людини постає як складний пасьянс, рівняння, перевантажене різного роду невідомими і змінними. Історикові тяжко дати раду з цим калейдоскопом ідентичностей, адже, на відміну від соціолога, він не може запропонувати своїм піддослідним анкету з питаннями. Ми приречені вести діалог лише з текстом джерела, який, крім зрозумілої неповноти, ще й обтяжений умовностями писемної та освітньої комунікації.

Наталя Яковенко.

У пошуках Нового неба. Життя і тексти Йоаникія Галятовського. – К.: Лаурус; Критика, 2017. – 704с.

Унікальне видання присвячено найпопулярнішому свого часу церковному письменникові другої половини ХVІІ ст. Йоаникію Галятовському. Але йдеться тут не лише про біографію і твори знаного могилянського книжника, тлумача західних уявлень про Бога й світ для тодішнього  православного християнина. Авторка унаочнює  процес становлення новочасного «інтелектуального повсякдення» в Україні та показує універсальний характер і, водночас, історичну специфіку тих прикмет «самості», що вразно оприявнились у барокову добу «київської відкритості» та «витворили обличчя нової української культури». Непересічна творча активність о. Йоаникія слугує вдячним тлом для реконструкції загальнішого типу  ранньомодерного інтелектуала-богослова києво-могилянського кола, і для цього дослідниця залучає вельми розмаїтий і витончений  методологічний інструментарій релігійної антропології, історії уявлень та ідей, історії читання та культурних рецепцій тощо.