Місто Кропивницький — у загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №3 імені Олени Журливої, відбулась пам’ятна зустріч, присвячена 120-й річниці від дня її народження: http://wiki.library.kr.ua/index.php/Журлива_Олена.

Тут вона певний час працювала вчителькою, викладаючи філологічні дисципліни (про що свідчить меморіальна дошка)

У школі створено музейну кімнату Олени Журливої (Пашинківської),

де зібрано чимало матеріалів,що ілюструють розповідають про її життя, творчу та педагогічну діяльність, зокрема у Кіровограді.

Під час пам’ятного зібрання у залі зібрались педагоги, учні, батьки, літератори, журналісти та мешканці мікрорайону – з цікавістю прослухали фрагменти опери «Запорожець за Дунаєм» та вистави «Наталка-Полтавка», які у свій час виконувала Олена Журлива. Випускниця школи Ірина Чех прочитала свій вірш, присвячений Олені Костівні, а вокальна група дівчаток виконала пісню на вірші О. Журливої (музика О. Попова) «Не віддам тебе нікому».

Зустріч була організована творчим колективом школи на чолі з директором Світланою Бик та заступником директора Світланою Новік.

 

Довідково         

Олена Пашинківська народилася у містечку Смілі, що на Черкащині, Її називають «загадкою» української літератури. Дійсно, таємниць в її житті вистачало, вони супроводжували цю надзвичайну жінку з ранніх років життя. Родом Олена Журлива з українсько-польської небагатої родини (дочка сільського дячка, пізніше – священика й викладача церковно-парафіяльної двокласної школи), опинившись одна, майже без підтримки родини, в столиці не пропала, а вижила завдяки своєму таланту, кмітливості, енергії. Та ще й вивчила молодшу сестру. В 11 років Олена просить, щоб її саму відпустили до Києва, і таємно здає в часопис «Рідне слово» свій перший вірш, написаний російською мовою «Чего хочу – сама не знаю». І раптом його надрукували й виплатили гонорар! Окрилена першою перемогою, Олена їде до Києва і витримує іспит до Печерської гімназії Плетньової. Закінчує в ній вісім класів з педагогічним нахилом. Щоб якось прогодуватися, Олена, володіючи унікальним мецо-сопрано, починає співати в церковних хорах. Молодь юрбою ходить слухати вродливу гімназистку. Гімназію дівчина все ж таки закінчила з відзнакою, і кар’єра її стрімко пішла вверх. Олена починає брати уроки музики і вокалу, а також подорожує з хором Київського університету.

Уже в сезон 1909-1910 рр. її запрошують до хору київського драмтеатру, в 1912 році вона друкується в часописі «Українська хата». У 1916 році знайомиться з композитором М.В.Лисенком, під його акомпанемент виступає в київському клубі «Родина» і виконує українські пісні та романси. 1922 року закінчила навчання — кандидат філологічних наук. Вчителювала у школах Дніпропетровська (Дніпра), Києва, Кіровограда (Кропивницького), Москви, Харкова.

1926 року — вийшла перша збірка поезій «Металом горно». Того ж року у Харківській опері виконала партію Кончаківни в опері Бородіна «Князь Ігор».

У 1926 році Олена Журлива виконує партію Кончаківни в опері О.Бородіна «Князь Ігор» в оперному театрі Харкова, на ті часи столиці. Як і вся культурна інтелігенція тих часів, Журлива вітала прихід революції (1905-1917 рр.). Вона – автор яскравих літературно-критичних статей та есе про творчість своїх сучасників. Вільно володіючи французькою, перекладає не тільки російською твори українських поетів і Лесі Українки, а з французької поему Біргера і Берлента «Жакерія».

Харків, у її маленькій квартирі збираються В. Сосюра, П. Тичина, М. Копиленко та інші.

В 1932 році чоловік Олени Журливої, інженер Котов був переведений до Москви, де працював на одному із заводі і забрав її з собою. Несподівано, у 1938 році Олену Костівну було арештовано «за агітацію проти радянської влади», а 26 квітня 1939 особлива нарада НКВС СРСР засудила її до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на 3 роки, додали ще сім років. Покарання відбувала на далекому Алтаї… Її, молоду, вродливу, таку тендітну жінку, призначили (на поселенні) конюхом на конюшню диких киргизьких коней. Одного разу кінь скинув її з себе, вона, вдарившись об землю, знепритомніла.

Клопотаннями Павла Тичини повертається в Україну. 27 лютого 1957 року реабілітована, поновлена у Спілці письменників. 1944 році повертається до України. Певний час після заслання вони із сестрою жили в Харкові, а в 1950 році приїхали до Кіровограда. де Олена Костівна, не афішуючи «свою історію», влаштовується на працю до Обласного інституту удосконалення вчителів, а згодом до Кіровоградської середньої школи №3. (1951-1956рр). 20 років прожила в Кіровограді, на вул.Фонтанній (Новомиколаївка). На цей період припадає найбільше написаних нею дитячих поезій. Перші оприлюднення відомостей про цю унікальну жінку місцева спільнота дізналась від Віктора Яроша та Миколи Смоленчука. До 100-річного ювілею поетеси було видано книгу «Я одна…» як збірку спогадів: http://www.karpenkokarymuseum.kr.ua/pkar98-12.html. Назву книзі поезій та спогадів Олени Журливої, яка побачила світ у Центрально-Українському видавництві, дав рядок із її вірша: «Я одна…».

Олена Журлива (Пашинківська) пішла з життя у червні 1971 року, похована у місті Кропивницькому (Кіровограді) на Рівненському цвинтарі.

Лариса Гайда