Культурно-мистецьке дозвілля «Родина в музеї» в Музеї культурної спадщини в Києві

Педагогічний музей України

Культурно-мистецьке дозвілля «Родина в музеї» в Музеї культурної спадщини в Києві

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

До 60-річчя журналу «Малятко» (1960, Київ)

→PedCamp → зустріч 6: Ігрові технології в освіті

Екскурсію-гра для дітей виставкою «Диво-птахи Марії Примаченко»

Переможців конкурсу дитячих робіт «Символи різдвяних свят» нагородили у Волинському краєзнавчому музеї

Міжнародна Е-літна академія гончарства в Опішному

Хмельницький обласний краєзнавчий музей

Навчання у музеї

Програма «Музей іде до школи»

Студія дитячої творчості «Гармонійка»

Черкаський художній музей – дiтям

All day: Петро Гулак-Артемовський: 230 років

All day: Григорій Честахівський: 200 років

All day: Володимир Перетц: 150 років

All day: Іван Пулюй: 175 років

All day: Альфред Адлер: 150 років

All day: Олександр Кульчицький: 125 років

All day: Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти: 90 років

All day: Хайнц Вернер: 130 років

All day: «Верьте в человека» Василя Сухомлинського: 60 років

All day: Алессандро Вольта: 275 років

All day: Веніамін Кордт: 160 років

All day: Кость Кисілевський: 130 років

All day: Юліан Охорович: 170 років

Національної академії педагогічних наук України

Posted on 06.02.201506.02.2015 by admin

1 лютого 2015 р. Музей культурної спадщини (української діаспори) запрошує київські родини на культурно-мистецьке дозвілля «Родина в музеї» – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://prostir.museum/ua/event/2787

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

До 60-річчя журналу «Малятко» (1960, Київ)
Posted on 19 февраля, 2020 Posted by Валентина Єфімова
→PedCamp → зустріч 6: Ігрові технології в освіті
Posted on 7 февраля, 2020 Posted by Валентина Єфімова
Екскурсію-гра для дітей виставкою «Диво-птахи Марії Примаченко»
Posted on 27 января, 2020 Posted by Валентина Єфімова
Переможців конкурсу дитячих робіт «Символи різдвяних свят» нагородили у Волинському краєзнавчому музеї
Posted on 27 января, 2020 Posted by Валентина Єфімова
Міжнародна Е-літна академія гончарства в Опішному
Posted on 27 января, 2020 Posted by Валентина Єфімова

Хмельницький обласний краєзнавчий музей
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
Навчання у музеї
Posted on 28 октября, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Програма «Музей іде до школи»
Posted on 12 марта, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Студія дитячої творчості «Гармонійка»
Posted on 9 мая, 2016 Posted by admin
Черкаський художній музей – дiтям
Posted on 21 апреля, 2017 Posted by Валентина Єфімова

2 All day: Іван Пулюй: 175 років 02.02.2020All day 175 років від дня народження Івана Пулюя (1845–1918), українського вченого-фізика, винахідника, педагога Іван Павлович Пулюй народився 2 лютого 1845 у містечку Гримайлів на Тернопільщині. Саме він зробив перший знімок за допомогою Х-променів, які через 12 років назвали рентгенівськими. Батьки Івана Пулюя були глибоко релігійними людьми, тому свого сина готували до кар'єри священника. Спершу Іван не заперечував – закінчивши гімназію у Тернополі, вступив на теологічний факультет Віденського університету. Хоча закінчив його з відзнакою, проте від кар'єри священника відмовився. Це стало причиною розриву з родиною - відтоді вони більше не спілкувалися. У 1875 Іван Пулюй стає стипендіатом австрійського Міністерства освіти і його відряджають удосконалювати свої професійні знання в Страсбурзький університет до професора Августа Кундта. Тут він познайомився з Вільгельмом Рентгеном, ім'ям якого будуть названі промені, відкриті Пулюєм. А разом з Ніколою Тесла Пулюй вивчав електричний струм у вакуумі. Повернувшись зі Страсбурга до Відня, І. Пулюй все більше часу присвячує проблемам електротехніки, продовжує займатися вивченням явищ в трубках. Успіх приходить досить швидко. Фізик винаходить так звану «лампу Пулюя» – прилад, в якій був встановлений антикатод. Результати експериментів з лампою Пулюй публікує у «Віснику Віденської Академії наук» (1880–1882). На світовій електротехнічній виставці в Парижі (1881) прилад Пулюя був нагороджений срібною медаллю. Однак не зважаючи на міжнародне визнання наукових заслуг І. Пулюя, невидимі промені, які він вивчав, назвуть ім’ям його колеги Рентгена. Іван Пулюй завжди пам'ятав про свою приналежність до українського народу і називав Україну «перлиною Європи» та вірив у її незалежність. Оскільки Пулюй був не лише фізиком, а й теологом, то разом з Пантелемоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким працював над першим перекладом Біблії українською мовою. У 1903 р. Британське та закордонне біблійне товариство видає першу повну українську Біблію («Святе письмо Старого і Нового Завіту») в перекладі П.Куліша, І.Нечуя-Левицького та І.Пулюя. З 1884 Іван Пулюй жив та працював у Вищій технічній школі у Празі (нині – Чеський технічний університет). Тут він створив першу в Європі кафедру фізики та електротехніки, яку очолював 32 роки, до виходу на пенсію у 1916. Через два роки, 31 січня 1918 Іван Пулюй помер, похований у Празі. В Україні пам'ять про Івана Пулюя вшановано однойменною премією, яку присуджують раз на два роки за досягнення у прикладній фізиці. Крім того, у Києві, Львові, Дрогобичі, Тернополі та Івано-Франківську є вулиці, названі на честь видатного вченого. Read more

7 All day: Альфред Адлер: 150 років 07.02.2020All day 150 років від дня народження Альфреда Адлера (Alfred Adler; 1870–1937), австрійського психолога, педагога Альфред Адлер народився 7 лютого 1870 у Відні (Австрія) у родині єврейського торговця пшеницею. Маленький Альфред хворів на рахіт, тому навчився ходити тільки у віці чотирьох років, а у п’ять років мало не помер від пневмонії. Дитячі хвороби спонукали його зацікавитися медициною та обрати професію лікаря. Здобувши освіту, він працював офтальмологом, а згодом став терапевтом. Адлер приймав пацієнтів у бідному районі Відня. Навпроти його кабінету були розташовані парк атракціонів і цирк. Тож вийшло так, що більшість його клієнтів були циркачами. Довідавшись про незвичайні силу і слабкості артистів, Адлер розробив теорію, згідно з якою людина з фізичною вадою відчуває слабкість або меншовартість і намагається компенсувати недолік. Ця теорія суттєво вплинула на подальшу роботу Адлера в галузі психології. Із часом Адлер залишив офтальмологію, зосередившись на психології. 1907 його запросили до участі в семінарах Зіґмунда Фройда. Адлер відіграв важливу роль у розвитку фройдівського психоаналізу, проте першим відокремився від його наукової школи і створив власний напрям – індивідуальну психологію. Найбільш поширеною ідеєю цього напряму була концепція про комплекс меншовартості, відповідно до якої формування особистості та поведінки засноване на спробах боротьби з притаманним людині почуттям меншовартості. На початку Першої світової війни Адлер працював лікарем на фронті, а згодом – у дитячому госпіталі. Після війни він зацікавився проблемами навчання, заснував першу виховну клініку в межах віденської системи шкільного навчання, а потім і експериментальну школу, яка втілювала в життя його ідеї в галузі навчання. Особливе значення Адлер надавав заняттям з вчителями, оскільки вважав, що важливо працювати з тими, хто формує розум і характер молоді. На допомогу батькам у вихованні дітей ним були організовані консультативні центри для дітей при школах, де діти та їхні батьки могли отримати необхідну їм пораду і допомогу. До 1930 тільки у Відні було 30 таких центрів. У 1935 Адлер емігрував до США, де посів посаду професора в Лонґ-Айлендському медичному коледжі. 28 травня 1937 Адлер помер від раптового серцевого нападу під час лекційного туру. Він лишив по собі вагому наукову спадщину, що визначала дискусії психологів у наступні півстоліття. Read more

8 All day: Олександр Кульчицький: 125 років 08.02.2020All day 125 років від дня народження Олександра Кульчицького (1895–1980), українського психолога, філософа, педагога Олександр Кульчицький народився 8 лютого 1895 в м. Скалат на Тернопільщині. Навчався у гімназії у Станіславі (нині м. Івано-Франківськ), вивчав германістику і французьку мову на філософському факультеті Львівського університету, а після Першої світової війни студіював філософію, психологію та романістику у Сорбоннському університеті у Парижі. У 1930 році у Львові захистив докторську дисертацію «Релігія у вченні Ренана». Стажувався у Краківському університеті (1930—1932). Після вимушеної еміграції зі Львова (1940) спочатку працював у Мюнхенському інституті психології та психотерапії, а з 1945 його наукова, педагогічна, культурно-освітня діяльність пов'язана з Українським Вільним Університетом. Спочатку працював на посаді професора психології, згодом філософії. У 1962 був обраний ректором Українського Вільного Університету, згодом – проректором, пізніше обіймав посади декана і продекана філософічного факультету. Протягом тривалого часу був заступником голови Наукового товариства ім. Тараса Шевченка в Європі, головою Західноєвропейського центру Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, який став найбільшим осередком української європейської науки. Олександр Кульчицький — автор концепції формування української психіки, засновник Українського Психологічного Інституту. Автор майже 400 статей і монографій у галузі філософії, психології, антропології, характерології, етнографії, педагогіки, германістики та літературознавства, видрукуваних українською, англійською, німецькою, французькою мовами. Щодо його наукової діяльності в галузі психології, то спираючись на ідеї комплексів і персонального підсвідомого Фройда й Адлера, а також теорію архетипів Юнга, Кульчицький вивів свою концепцію формування психіки української людини. Зокрема, він зауважив, що «комплекс меншовартості» є властивий для кожного народу, котрий коли-небудь був поневолений. Впливаючи на формування цілісного психічного життя, цей комплекс набуває меж загального комплексу української спільноти. В своїх проявах він може отримувати забарвленість «комплексу кривди», збуджуючи тенденцію до «надолуження», «надкомпенсацію» або до етично-ідилічного мрійництва з його вірою у прихід «рахманного царства правди», братерства та все-людних ідей, своєрідного жіночо-мазохістського комплексу української душі як шукання насолоди у стражданнях, піднесення ореолу терпіння (святкування роковин національних поразок, оцінка історичних подій пропорційно до пролитих сліз і крові або величини жертв тощо). Також О. Кульчицький вважав, що на формування української психіки впливають географічне середовище, природа, її статичні та динамічні процеси, світоглядними є настанови лісу, лісостепу та степу. Помер Олександр Кульчицький 30 квітня 1980 року в Сарселі (Франція). Read more All day: Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти: 90 років 08.02.2020All day 9 лютого виповнюється 80 років від заснування Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (РОІППО). Інститут було створено у 1940 році на базі обласного педагогічного кабінету при Ровенському обласному відділі народної освіти. Нині Інститут є вищим навчальним та науково-методичним закладом ІІІ рівня акредитації. Заклад забезпечує підвищення кваліфікації педагогічних працівників регіону у галузі знань 0101 "Педагогічна освіта», готує керівників освіти з присвоєнням кваліфікації «Менеджер освіти» та здійснює науково-методичний супровід діяльності навчальних закладів. Ліцензований обсяг підготовки - 7000 чоловік за рік. Read more

11 All day: Хайнц Вернер: 130 років 11.02.2020All day 130 років від дня народження Хайнца Вернера (Heinz Werner; 1890-1964), німецько-американського психолога Хайнц Вернер народився у Відні 11 лютого 1890. Він був старанним учнем, любив музику і з 7 років вчився грати на скрипці. Після закінчення гімназії Вернер вступив до Віденського університету, щоб стати композитором і істориком музики. Однак в університеті коло його інтересів швидко розширилося: юнака зацікавили філософія і психологія. Ця зміна інтересів сталася в той день, коли він помилково зайшов не в ту аудиторію. Вернер думав, що потрапив у музичний клас, але виявилося, що він слухає лекцію про філософію Канта. Оскільки він посоромився вийти, то залишився і так захопився темою, що вирішив спеціалізуватися на філософії та психології. Проте інтерес Вернера до музики зберігся, і він написав докторську дисертацію про психологію естетичної насолоди. З 1914 по 1917, після короткочасної військової служби, Вернер проводив дослідження сприйняття дітьми музичних ритмів і мелодій в Мюнхенському так Віденському університетах. В 1917 став працювати в психологічному інституті в Гамбурзі, а в 1921 отримав посаду приват-доцента в Гамбурзькому університеті. Роки, проведені Вернером в Гамбурзі, були особливо продуктивні. Там він опублікував перше видання своєї широко відомої книги «Порівняльна психологія розумового розвитку» (1926). Ця книга була сміливою спробою дати широку панораму розвитку з точки зору ортогенетичного принципу: розвиток іде від стану відносної глобальності і відсутності диференціації до стану зростаючої диференціації та ієрархічної інтеграції. Наприклад, юнаки і дівчата виділяють з безлічі можливих цілей ті, яким вони хочуть слідувати в житті. Потім обрані цілі підпорядковують ієрархічному управлінню більшу частину їхньої повсякденної поведінки. Наприклад, дівчина, яка вирішила стати лікарем, організовує більшість своїх щоденних занять, маючи на увазі цю мету. До того часу, поки молоді люди не визначать свою мету в житті, вони часто відчувають, що їх життю бракує послідовності і впорядкованості, скаржаться на те, що не можуть знайти себе. Їм потрібна мета, яка б їх вела. У 1933 Вернер покинув Гамбург через нацистів і переїхав до США, де отримав посаду в Мічиганському університеті. Крім того, в 1937 був запрошеним професором Гарвардського університету. З 1944 працював професором в Бруклінському коледжі, з 1947 – професором психології і педагогіки в Університеті Кларка у Вустері. Помер 14 травня 1964. Read more

15 All day: «Верьте в человека» Василя Сухомлинського: 60 років 15.02.2020All day «... людина народжується, щоб стати талановитим творцем» В. Сухомлинський 60 років тому вийшла друком одна з найважливіших праць Василя Сухомлинського «Верьте в человека» (1960). Керуючись власним педагогічним досвідом, педагог наголошує: кожна дитина – це особистість! Кожна маленька людина - неповторна, талановита, гідна поваги і віри в неї. Завдання педагога – побачити цю неповторність; плекати і виховувати в дитині її природні задатки та моральні цінності. «Справжнім педагогом може стати тільки той, хто у кожному своєму вихованцеві бачить в майбутньому велику людину», - говорить В.Сухомлинський у книзі «Верьте в человека». Read more

18 All day: Алессандро Вольта: 275 років 18.02.2020All day 18 лютого 2020 - 275 років від дня народження Алессандро Вольти Сьогодні – 275 років від дня народження Алессандро Вольти/ Alessandro Volta (18 лютого 1745 – 5 березня 1827), італійського природодослідника, фізика, хіміка і фізіолога. Його найважливішим внеском у науку є винахід принципово нового джерела постійного струму, який відіграв визначальну роль в подальших дослідженнях електричних і магнітних явищ. У 1800 Вольта винайшов так званий Вольтів стовп - перше джерело постійного струму. Цей винахід приніс Вольту всесвітню славу і справиу величезний вплив не лише на розвиток науки про електрику, а й на всю історію людської цивілізації. Вольтів стовп сповістив про настання нової епохи - епохи електрики. На честь Алессандро Вольти названа одиниця різниці потенціалів електричного поля – вольт. Read more

19 All day: Веніамін Кордт: 160 років 19.02.2020All day Веніамін Олександрович Кордт народився 19 лютого 1860 у м. Дерпт (нині Тарту, Естонія) в німецькій родині гончара. Закінчив у 1885 Дерптський (Юр’євський, тепер Тартуський) університет, потім працював бібліотекарем університету, досліджував історичну проблематику. У 1894 В.Кордт переїжджає до Києва. Свою діяльність він розпочав на посаді бібліотекаря, а фактично завідуючого бібліотекою Університету Св. Володимира. Під час Першої світової війни в 1915–1916 здійснював спочатку евакуацію до м. Саратов, а потім повернення назад до Києва бібліотеки Університету. В.Кордт – один з організаторів у 1918 Всенародної бібліотеки України (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), протягом 1921–1923 очолював Тимчасовий комітет Бібліотеки. Разом з іншими працював над проектом реорганізації бібліотеки. Розробив головні засади діяльності бібліотеки, опікувався комплектуванням фондів. Першочерговим завданням вважав створення повної колекції книг і брошур надрукованих українською мовою, на основі якої можна створити повну бібліографію українського друку. В 1926 перейшов на постійну роботу до Бібліотеки, працював завідувачем університетського відділу, науковим співробітником, а з 1928 й до кінця життя очолював створений за його ініціативою картографічний відділ. Веніамін Олександрович – дійсний член Археографічної комісії ВУАН (1921–30), у 1920-х рр. також читав лекції з бібліотекознавства у Київському ІНО, Київському археологічному інституті та ін.. В.Кордт зробив великий внесок у справу вивчення вітчизняної картографії. Він одним із перших в Україні розробив методику і почав досліджувати старі карти України, став автором низки фундаментальних праць з картографії й історико-географічної бібліографії України. Помер Веніамін Кордт в Києві 24 грудня 1934. Read more

23 All day: Кость Кисілевський: 130 років 23.02.2020All day Кость Йосипович Кисілевський народився 23 лютого 1890 в с. Рошнів (нині Івано-Франківська обл.). Навчався в Лейпцизькому та Віденському університетах. Працював у гімназіях та вчительських семінаріях Станіслава (тепер Івано-Франківськ), Городка, Львова, Рогатина, а з 1939 – професор Львівського університету. Кость Кисілевський – дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, автор підручників з української мови, а також дидактичних праць, українсько-польського і польсько-українського словника (спільно з Є. Грицаком). Займався науковими дослідженнями з діалектології, історії української мови, дидактики. Вивчав говірки басейну р. Дністер і Прут, а також Звенигородщини; запропонував класифікацію українських говірок. З 1944 Кость Йосипович емігрував і в 1945 став профессор Українського вільного університету в Мюнхені. Згодом в 1959 переїхав до США, де займався українознавчими студіями. Помер Кость Кисілевський 20 вересня 1974 в США. Read more All day: Юліан Охорович: 170 років 23.02.2020All day 170 років від дня народження Юліана Охоровича (Julian Ochorowicz; 1850–1917), польського психолога Юліан Охорович народився 23 лютого 1850 неподалік від Варшави, в м. Радзимін, у родині вчителів. Навчався у гімназіях Варшави та Любліна. У 1866 вступив до Варшавського університету, який закінчив 1872. Того ж року він поїхав за кордон, в Англію і Францію, а на початку 1873 в Лейпцигському університеті розпочав вивчати філософію, природничі науки та психологію. Ю. Охорович повернувся до Варшави в середині 1874 зі ступенем доктора філософії, який отримав на основі роботи «Про умови свідомості. Фізіологічно-психологічне дослідження». Наприкінці 1875 Ю. Охорович виїхав до Львова. Львівський період життя був найбільш плідним у його кар’єрі: він брав активну участь у громадському та науковому житті Львова, друкувався в газетах і тижневиках, займався літературою (зокрема писав вірші), редагував журнал «Нива», виступав на з’їздах і конференціях. Працюючи у Львові, Юліан Охорович розробив проект програми Першого Міжнародного конгресу психологів, а згодом у серпні 1889 очолив одну з найбільших його секцій – «Гіпнотизм і навіювання», що зібрала на своїх засіданнях більше 100 учасників. 1882 вчений виїхав до Парижа, де продовжив свою наукову діяльність. У французькій столиці Юліан Охорович жив і працював до 1892 р. Там він відвідував лекції відомих тогочасних науковців і продовжував вивчати проблеми гіпнозу, парапсихології та експериментальної фізики. У 1884 він презентував на засіданні Паризького біологічного товариства свої доповіді, в яких вперше познайомив громадськість зі своїм винаходом гіпноскопом – приладом, що дозволяє визначити сугестивність людини. Вся наукова творчість Ю. Охоровича відзначена яскравим новаторством. Вчений постійно шукав технічний засіб, за допомогою якого можна було б «сфотографувати» думку, однак це стало можливим тільки в 1980-х роках завдяки розвитку комп’ютерної техніки. У 1906 році у Львові виходять його роботи «Про методи в етиці» та «Бесіди і спостереження в галузі фізіології, психології, педагогіки та природничих наук», що свідчило про його захоплення педагогічною наукою. У цих працях учений висвітлив результати своїх наукових спостережень, запропонував власне бачення шляхів розв’язання актуальних проблем виховання гармонійно розвинутої особистості, зокрема відстоював прикладний характер психологічної науки і максимально тісний її зв’язок з педагогічною підготовкою студентів. У 1895 році Британське товариство психологічних досліджень прийняло Ю.Охоровича у свої почесні члени. За своє життя він був удостоєний такої ж честі з боку наукових психологічних товариств Нью-Йорка, Берліна, Лейпцига, Кельна і Будапешта, а в 1915-1916 обіймав посаду віце-президента Польського товариства психологів. Останній період свого життя Охорович працював у Варшаві і зосередив свої наукові інтереси у сфері етичних і педагогічних проблем, ставши автором оригінального проекту наукової етики. Помер Юліан Охорович у Варшаві 1 травня 1917. Read more