«Ім’я «Україна» появилося отож ще в середніх віках на більше як триста літ перед тим, як московський царик прикрасив себе давнійшим іменем і титулом наших князів. Все те замовчують у російських школах та книгах. Історична правда взагалі така немила москалям, що вони як тільки вмаширували до Галичини, зараз приказали понищити огнем українські книжки, чого не робить ніякий інший ворог», - пише у брошурі «Як називається наш рідний край і нарід?» український письменник, публіцист, політик Осип Назарук, пояснюючи у цікавій доступній формі походження назви «Україна». Видання побачило світ під час І світової війни у Відні. Повний текст: https://cutt.ly/ADoRpkH
Осип Назарук народився 31 серпня 1883 в м. Бучачі Тернопільської області(за іншими даними – у місті Язловець). Навчався в Бучацькій та Золочівській гімназіях. Спочатку студіював право у Львівському університеті, а в 1908 закінчив юридичний факультет Віденського університету.
Після початку Першої світової війни – в лавах Українських січових стрільців (УСС), 1915–18 – керівник Пресової Квартири УСС. Від жовтня 1918 – секретар філії УНРади у Львові, делегат Української Національної Ради ЗУНР від Радикальної партії, один з чільних членів Української радикальної партії, в якій перебував до 1922–23. Заступник голови делегації УНР на Ризькій мирній конференції у вересні 1920. Увійшов до президії Західноукраїнського товариства Ліги націй (22 січня 1922), 19 квітня 1922 з Відня у складі делегації ЗУНР відбув на Генуезьку конференцію.
1916 з друкарні Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові вийшла його ґрунтовна праця «Слідами Українських Січових Стрільців»; у Відні побачила світ книжка «Над Золотою Липою»; у Львові – «З кривавою шляху Українських Січових Стрільців». У 1915 видав у Відні «Співанки УСС».
У період Західноукраїнської Народної Республіки О. Назарук займався в її уряді питаннями преси і пропаганди. Коли ця «третя будова української державности» закінчилася невдачею і Галичина опинилася у складі Польщі, емігрував у Канаду та США, де у 1923–26 редагував тижневик «Січ» (Чикаго), у 1926–27 – «Америку» (Філадельфія).
З іменем Осипа Назарука пов'язане видання «Вісника Пресової квартири У.С.С.», гумористично-сатиричних журналів стрільців «Бомба», «Самопал». «Самоохотник». щомісячника «Шляхи». Повернувся до Львова у 1928, почав редагувати газету «Нова зоря», католицький часопис. У 1930 побачила світ його доопрацьована протягом 1923-29 історична повість «Роксоляна. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця». Статті О. Назарука публікували львівські часописи «Діло», «Українське слово», «Свобода», «Поступ», «Шляхи». У пресі він активно співробітничав майже до останніх своїх днів.
Осип Назарук помер 31 березня 1940 в Кракові, куди виїхав перед вступом радянських військ до Львова. Похований на Раковицькому цвинтарі Кракова.
Чимало з того, що написав, залишилося в рукописах… Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля. Після так званого «визволення» 1939 року книги письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім'я Осипа Назарука зникло з літератури. Нині його твори повертаються до читача. У 1991 р. редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі в Україні перевидав повість «Роксоляна» з передмовою Богдана Мельничука «Під знаком історії. Світ Осипа Назарука».
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 140 років від дня народження Осипа Назарука відзначається на державному рівні.
