Борис Грінченко – дитячий письменник: 12 видань з фондів Педагогічного музею України
9 грудня 2023 року виповнюється 160 років від дня народження Бориса Грінченка (1863-1910), українського педагога, письменника, літературознавця, лексикографа, етнографа, історика, фольклориста, публіциста, видавця, популяризатора науки, соціолога, перекладача, бібліографа, громадсько-культурного діяча. Ювілей педагога відзначається на державному рівні відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 грудня 2021 року № 1982-IX “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках” (п. 4. Рекомендувати Міністерству культури та інформаційної політики України забезпечити організацію у закладах культури тематичних виставок, експозицій та інших заходів, присвячених пам’ятним датам і ювілеям 2022-2023 років).
Долучаючись до відзначення цього ювілею, Педагогічний музей України у межах онлайн-проєкту #Книжковий_Фронт представляє віртуальну виставку творів Бориса Грінченка для дітей.
У фондах музею зберігається близько 40 творів Б. Грінченка: «Словник української мови» (1908-1909), «Українська граматка до науки читання й писання» (1918) та дитячі видання — «Смілива дівчина» (1899), «Два морози» (1914), «Снігурка» (1914), «Книга казок віршом» (1917), «Батько та дочка» (1927), «Екзамен» (1927), «Грицько» (1928) та ін.
Дитячі твори Б. Грінченка присвячені стану тогочасної школи, важкому дитинству, життю селянських дітей, історичним подіям; є серед творів і віршовані казки із сюжетами з напродних джерел. Але головне у дитячих творах Бориса Грінченка те, що вони здатні виховувати в дітях найкращі людські риси.
Всі дитячі твори Б. Грінченка, які зберігаються у фондах музею, оцифровано. Починаючи з січня 2023 р., щомісяця ми представлятимемо електронну копію одного видання зі стислою анотацією.
Цю віршовану казку Борис Грінченко написав 30.08.1885. Він з певним гумором робить висновок про винахідливість простих людей, їх вміння шукати і знаходити вихід із складних життєвих ситуацій.
Проілюстрував видання художник і мистецтвознавець Юхим Михайлів (1885-1935), який гармонійно поєднав шрифтові та орнаментальні елементи оздоблення, а також штрихування як один із провідних засобів художньої виразності та графіки.
Борис Грінченко. Непокірний. Харків: Книгоспілка, 1928Борис Грінченко. Сопілка. Казка з малюнками. Київ: Друкарня В.П.Бондаренка та П.Ф. Гніздовського, 1914.
У віршованій казці «Сопілка», написаній у 1889 на основі давньої народної казки-легенди, Борис Грінченко використав образи-символи хати, калини, сопілки, дівчини Галі, які створюють в уяві читача цілісну картину українського селянського життя та способу мислення. «Сопілка» є зразком соціально-побутової казки і має дидактичне спрямування: зло, а саме заздрість сестер, призводять до злочину, брехні. Але за кожне зло людина отримає покарання: злочин – викрито, а сестер прокляли батьки та вигнали з села. У казці Б. Грінченко порушує проблеми призначення людини на землі, свободи вибору між добром і злом, взаємин людей у родині, заздрості, яка спричиняє злочин. Проілюстрував видання художник і мистецтвознавець Юхим Михайлів (1885-1935).
Борис Грінченко. Хатка в балці. Кооперативне видавництво «Рух», 1927.
В оповіданні поєднано описи природи з психологічним станом людини. Ілюстрації виконав Петро Лапин (1887–1937), український художник, ілюстратор дитячих книг. В композиційно продуманих та детально пророблених за допомогою різних прийомів штрихування ілюстраціях художник приділяє значну увагу сюжету, зображенню інтер’єрів та одягу героїв.
Борис Грінченко. Екзамен. Кооперативне видавництво «Рух», 1927.
Борис Грінченко. Нахмарило. Комедія на 4 дії. Львів: Друкарня Наукового товариства імені Шевченка, 1928
Висвітлено проблему інтелігенції, зокрема народного вчителя і його стосунки з народом. Молодий учитель Тарас Вільхівський не лише із запалом вчителює на селі, але й прагне втілити в життя свою культурну програму (разом з селянами читає книжки, розучує і співає з ними пісні, дбає про громадські справи на селі, зокрема став ініціатором створення каси). Завершується певним закликом до всіх, хто читатиме твір: «До щастя, до праці, до світу»! У виданні зазначено псевдонім Бориса Грінченка — В.Чайченко.
Борис Грінченко. Розум та почування у живої тварі. Київ: Видавництво «Поступ», 1918
На титульній сторінці зазначено: «Оповіданнячка про розум та почування у живої тварі. Попереказувала М.Загірня. Бібліотека «Молодість» № 10 з малюнками. Видання друге». В невеликих оповіданнях йдеться про звички комах і риб, птахів, слонів, зайців, кішок, левів, мавп. Загалом книга містить біля сотні коротеньких історій та розрахована на читання із наймолодшими читачами.
Борис Грінченко. Кавуни. Харків: Книгоспілка, 1927
На титульній сторінці зазначено, що це видання «Державний науково-методологічний комітет Наркомосвіти УСРР по секції соціального виховання дозволив до вжитку як допомічне приладдя в книгозбірнях установ соцвиху» [Тираж 10000. Ціна 4 копійки].
В оповіданні йдеться про двох хлопців, які подалися на сусідній баштан по кавуни. Почувши якийсь гомін, вони почали тікати, й один із них, Стецько, тікаючи, їх видав, але йому вдалося втекти. Санька ж піймали й сильно побили, але він не видав свого товариша. Санько цілий тиждень відлежувався після побоїв, а коли знову зустрівся зі Стецьком, сказав йому лише: «Ех ти!». «Кавуни» – твір виразного дидактичного спрямування, адресований юним читачам. Автор підводить до думки, що справжня дружба вимагає вірності в будь-якій ситуації.
Борис Грінченко. Українська граматка до науки читання й писання. Київ: ВСЕУВИТО, 1918.
Граматку видало Всеукраїнське учительське видавниче товариство (ВСЕУВИТО). Коштувала вона 2 гривні 40 шагів.
Видання має три розділи: власне азбука, читання після азбуки та зразки каліграфії. Вміщено методичні рекомендації для вчителів. Пропонуються зразки косого письма малих і великих літер, а також слів і фраз із ними. Вправи для письма подано послідовно. Граматка поділена на 29 параграфів, кожен з яких містить предметний малюнок із підписом, до якого входить нова літера, окремі слова, речення, невеликі оповідання.
Борис Грінченко. Батько та дочка. Харків: Книгоспілка, 1927
На титульній сторінці зазначено, що це видання Державний науково-методологічний комітет Наркомосвіти УСРР по секції соціального виховання дозволив до вжитку як допоміжне приладдя в книгозбірнях установ соцвиху. Тираж 10 000. Ціна 10 коп.
На останній сторінці зазначено місце та дату написання оповідання: «У Олексіївці 13.04.1893».
Розповідається про тяжке життя шахтарської сім’ї, розкриваються соціальні причини (безземелля, злидні), які гнали селянина на шахти, засуджується пияцтво, яке було поширене серед працівників шахт; описана аварія на шахті, що часто траплялося на цій роботі. Оповідання має щасливий кінець: після всього пережитого головний герой Максим покинув шахти і з донькою Марусею щасливо живе у своїй хаті й господарює.
Борис Грінченко. Без хліба. Черкаси: Видавництво «Сіяч», 1917.
На титульній сторінці розміщено логотип видавництва «Сіяч». В оповіданні висвітлюється поведінка людини на межі вибору; акцентується увага на необхідності дотримання моральних заповідей, любові і взаєморозуміння; мудрості у вирішенні долі іншої людини.
«Сіяч» — видавництво, що працювало в Черкасах у 1917-20, з червня 1918 мало філію в Києві. Видавало книги українських класиків, підручники та посібники для початкової школи, а також дитячу літературу.
Борис Грінченко. Смілива дівчина. Казка з малюнком. Київ: Друкарня В.П.Бондаренка та П.Ф. Гніздовського, 1914.
Повчальна історія про виховання дитини, написана у 1898 році. Головна героїня Орися, смілива дівчина, яка проходить певні випробовування, але лишається гідною особистістю. Закінчується словами: «Нехай живуть. Нехай їм щастя сяє. Нехай і нас воно не обмина».
Автор малюнка — художник і мистецтвознавець Юхим Михайлів (1885-1935).
