Не в знанні великої кількості теорем, не в швидкому розв’язанні геометричних задач, а в розумінні строго логічної послідовності найнеобхідніших теорем полягає вся вага педагогічного значення геометрії в загальній освіті юнацтва.

М. Ващенко-Захарченко

Народився вчений 12 листопада 1825 року в селі Маліївка Золотоніського повіту колишньої Полтавської губернії в сім’ї нащадка запорізького козака. Середню освіту здобув у Золотоніському повітовому училищі, потім у Київській другій гімназії. Два роки провчився на математичному відділі філософського факультету Київського університету, потім — у Франції в Коледжі де Франс. У 1862 захищає магістерську дисертацію, в якій уперше систематично описує операційне числення і застосуває його до розв’язання диференціальних рівнянь. У 1866 році захищає докторську дисертацію на тему: «Ріманова теорія функцій комплексної змінної» викликала велику цікавість у науковому математичному світі того часу. Це була одна із найранніших російських монографій з теорії аналітичних функцій.

У 1867 році призначений професором кафедри чистої математики Київського університету. Працюючи в Київському університеті, М.Є. Ващенко-Захарченко читав різні математичні курси, в тому числі вищу алгебру, аналітичну геометріу двох та трьох вимірів, теорію визначників, теорію чисел, теорію ймовірностей, варіаційне числення й теорію аналітичних функцій. Він із року в рік удосконалював ці курси, видаючи відповідні друковані рекомендації, написав 12 навчальних посібників, за якими навчалися декілька поколінь студентів. Особливо цінними підручниками, які витримали декілька перевидань, були підручники з алгебраїчного аналізу, аналітичної геометрії двох та трьох вимірів, варіаційного числення, проективної геометрії та ін. Загалом з-під пера вченого вийшло длизько 6,5 тисяч друкованих сторінок. Із методичного погляду деякі порушені в його підручниках питання до цього часу не втратили своєї ваги. Михайло Єгорович проявив себе також як талановитий педагог. Його наукова школа стала міцною основою тогочасної математичної науки. Серед учнів М.Є Ващенка-Захарченка були такі відомі вчені, як Б. Букреєв, В. Вельмін, В. Єрмаков.

Михайло Ващенко-Захарченко захоплювався також історією математики. У 1883 році виходить друком його історичний нарис розвитку геометрії, який називався «Історія математики». Це праця обсягом майже 700 сторінок, в якій автор «об’єднав» роботи 74 учених давнього світу та 42 математиків середньовіччя. У 55 років Михайло Єгорович почав вивчати грецьку мову, він прагнув прочитати Евкліда в оригіналі, вивчати праці європейських математиків. Результатом цього стало видання у М. Ващенком-Захарченком у 1880 році перекладу «Елементів» Евкліда з пояснювальним вступом і вагомими тлумаченнями. Нова книга повністю виправила недоліки попередніх перекладів, її було редаговано з погляду останніх відкриттів, зроблених у ХІХ столітті щодо природи принципів елементарної геометрії. Цей переклад став дуже корисним тогочасному студентству, а також цікавим з погляду науки. Остання брошура вийшла, коли вченому було 83 роки. А ще через п’ять років, 27 серпня 1912 року, Михайла Єгоровича не стало.

Вся наукова й педагогічна діяльність М. Ващенка-Захарченка була пов’язана з Київським Університетом, де він працював протягом 40 років. Михайло Єгорович був першим в Київському університеті істориком математики. Сучасники називали його справжнім реформатором галузі методики викладання математики. А його підручники вирізнялись оригінальністю та новизною матеріалу, живою та доступною мовою викладу. Своїми працями та педагогічною діяльністю М. Є. Ващенко-Захарченко зробив вагомий внесок у розвитку математичної науки в Україні.

У фондах Педагогічного музею України зберігаються такі праці та публікації вченого:

1. Ващенко-Захарченко М. Е. Начала Евклида съ пояснительнымъ введением и толкованіям / М. Е.Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та Св. Владимира, 1880. – 747 с.
2. Ващенко-Захарченко М. Е. Елементарня геометрия въ объеме гимназическаго курса / М. Е.Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та Св. Владимира, 1883. – 355 с.
3. Ващенко-Захарченко М. Е. Аналитическая геометрия двухъ и трехъ измерений / М. Е.Ващенко-Захарченко. – К.: Тип. Имп. Ун-та Св. Владимира, 1883. – 355 с.

Статті:

1. Ващенко-Захарченко М. Е. Теория определителей (окончание). Теория двоичных форм / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1876. — № 7. – С. 377 – 416.
2. Ващенко-Захарченко М. Е. Теория двоичных форм (продолжение) / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1877. —       № 1. – С. 433 – 456.
3. Ващенко-Захарченко М. Е. Начала Евклида с пояснительным введением и толкованиями / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1878. — № 3. – С. 145 – 176, № 6. – С. 233 – 264, № 7. – С. 265 – 296, № 10. – С. 369 – 392.
4. Ващенко-Захарченко М. Е. Начала Евклида с пояснительным введением и толкованиями / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1879. — № 1. – С. 433 – 488, № 2. – С. 489 – 512, №3. – С. 513- 528, № 11. – С. 729 – 744, № 12. – С. 745 – 747.
5. Ващенко-Захарченко М. Е. Краткий исторический очерк развития геометрии / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1880. — № 1. – С. 1 – 40, № 2. – С. 41 – 72, № 3. – С. 79 – 102, № 4. – С. 103 – 118, № 5. – С. 119 – 150, № 6. – С. 151 – 174, № 7. – С.175 – 214, № 8. – С. 215 – 230, № 12. – С. 231 – 270.
6. Ващенко-Захарченко М. Е. Краткий исторический очерк развития геометрии / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1882. — № 9. – С. 673 – 684.
7. Ващенко-Захарченко М. Е. Исторический очерк развития аналитической геометрии / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1883. — № 9. – С. 274 – 292. +(pdf-версія)
8. Ващенко-Захарченко М. Е. Теория функций / М. Е. Ващенко-Захарченко // Университетские известия. – 1886. —       № 2. – С. 57 – 72.

Вікторія Бондаренко,

старший науковий співробітник