140 років від дня народження Макса Вертгеймера (Max Wertheimer; 1880–1943), німецького психолога, засновника гештальтпсихології

Макс Вертгеймер народився 15 квітня 1880 в Празі у родині директора бізнес-коледжу. Середню освіту здобув у приватних школах Праги, а потім вступив до Карлового університету. Після його закінчення виїхав до Німеччини, де вивчав філософію і психологію. Вертгеймер займався різними проблемами психології: вивчав пацієнтів з повною або частковою втратою мови, розробляв методи контролю показань свідків, а також проводив експерименти із зоровим сприйняттям людини.

У 1910 його зацікавив феномен удаваного руху. Предметом дослідів служили найпростіші випадки удаваного руху, які простежуються при спостереженні одного предмета в різних положеннях.В результаті експериментів Вертгеймер заклав основу майбутньої теорії гештальтпсихології.Назва цього напряму походить від слова «гештальт» (нім. Gestalt – форма, образ, структура). Психіка, вважав Вертгеймер і інші представники цього напряму, повинна вивчатися з точки зору цілісних структур (гештальтів). Центральним для них стало уявлення про те, що основні властивості гештальта не можна зрозуміти шляхом підсумовування властивостей окремих його частин. Ціле принципово не зводиться до суми окремих його частин, більше того, ціле – це зовсім інше, ніж сума його частин. Саме властивості цілого визначають властивості окремих його частин. Так, музична мелодія не може бути зведена до послідовності різних музичних звуків.

У 1923 Макс Вертгеймер одружився зі своєю студенткою Анні Каро. А ближче до війни, як і багато його співвітчизників, переїхав до Сполучених Штатів. У Нью-Йорку він викладав в Новій школі соціальних досліджень. Єдиний відносно повний виклад його теорії – книга «Продуктивне мислення», яка побачила світ за кілька тижнів до смерті автора. В цій книзі Вергеймер писав: «Мислення спрямовується бажанням, прагненням дійти до істини, виявити структурне ядро, докопатися до джерел ситуації; перейти від невизначеного, неадекватного ставлення до ясного, прозорого бачення основного протиріччя в ситуації; довести себе до такого стану, коли проблема захоплює повністю». І дійсно, він сам довів себе до такого стану, що проблема феномена уявного руху захопила його цілком. Це й призвело до основи майбутньої класичної теорії гештальтпсихології.

Макс Вертгеймер помер 12 жовтня 1943. Він не закінчив своїх досліджень, але, тим не менш, залишився в історії психології як засновник гештальттеорії, спочатку названої теорією Вертгеймера. Його послідовники – Курт Левін, Курт Коффка і Вольфганг Келер – більш детально розробляли цю теорію в різних напрямках.