Events in Июль 2020

ПнПонедельник ВтВторник СрСреда ЧтЧетверг ПтПятница СбСуббота ВсВоскресенье
29.06.2020(1 event)

All day: Антуан де Сент-Екзюпері: 120 років

All day: Антуан де Сент-Екзюпері: 120 років

All day
29.06.2020

«Шукайте мене в тому, що я пишу»..

Так говорив улюблений письменник мільйонів, автор, чиї твори розібрані на цитати і перекладені багатьма мовами світу, людина, яка подарувала людству «Маленького принца» — Антуан де Сент-Екзюпері.

Видатний французький письменник, поет, мислитель і льотчик Антуан де Сент-Екзюпері (повне ім’я — Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері) народився 29 червня 1900 р. у Ліоні у сім’ї дворянина. Навчався Екзюпері в Академії мистецтв на відділенні архітектури. Втілюючи свою мрію про небо, закінчив курси пілотажу і став спочатку цивільним льотчиком, а згодом і військовим. У житті Екзюпері тісно переплелися два покликання – письменництво і авіація. У 1930-ті рр. у статусі журналіста газети «Ентрансіжен» Екзюпері був на війні в Іспанії.  З початком Другої Світової війни записався добровольцем у військово-повітряні сили Франції. У складі ескадрильї Екзюпері здійснив безліч бойових і розвідувальних польотів. Загинув письменник у 1944 р. в небі над Середземним морем, виконуючи бойовий політ.

За своє життя письменник створив чимало літературних шедеврів, які по праву визнані надбанням світової культурної спадщини. Та найвідомішим твором Екзюпері лишається «Маленький принц» (1943). Це поетична казка про мужність і просту, мудрість дитячої душі, такі важливі «недитячі» поняття, як життя і смерть, любов і відповідальність, дружба і вірність. «Адже дорослі спочатку були дітьми, лише мало хто з них про це пам'ятає», — говорить автор в присвяті до книги. Одна з ключових філософських тем казки — буття, яке ділиться на реальне буття — існування та ідеальне буття — сутність. Реальне буття тимчасове, минуще, а ідеальне — вічне, незмінне. Сенс людського життя полягає в тому, щоб осягнути, максимально наблизитися до сутності.

Маленький принц — це символ людини-мандрівника у Всесвіті, що шукає прихований сенс речей і власного життя. Це не просто казка-притча у традиційному вигляді, а модернізований, пристосований до проблем нашого часу її варіант, що містить безліч деталей, натяків, образів, взятих з реалій XX століття. «Маленький принц» перекладений більш ніж на 200 мов світу, при загальному накладі в 80 млн. примірників. Книга входить в топ найпопулярніших книг за кількістю продажу в світі.

Казка-притча «Маленький принц» вивчається в курсі зарубіжної літератури для 6 класу середньої школи.

30.06.2020
01.07.2020
02.07.2020(1 event)

All day: Заснування Чернігівського колегіуму: 320 років

All day: Заснування Чернігівського колегіуму: 320 років

All day
02.07.2020

320 роківвід заснування (1700) Чернігівського колегіуму (на зразок Києво-Могилянського), одного з найдавніших навчальних закладів на Лівобережній Україні.

Чернігівський колегіум був заснований з ініціативи церковних і державних діячів, педагогів, видатних письменниківXVII — початку XVIII ст. — Лазаря Барановича та Іоана Максимовича.Л.Баранович —ректор Києво-Могилянській колегії (1650–1657) заснував в Чернігові школу при архієрейському домі, а Іоанн Максимович у 1700 реорганізував її в колегіум за фінансової підтримки І. Мазепи.

 Завдяки рівню підготовки учнів колегіум отримав широку популярність. Основна увага в колегіумі приділялася опануванню латинської мови,  такожвивчалася польська, грецька, німецька, французька мови. Викладали — філософію, поетику, риторику, математику, географію тощо. У колегіумі здобували освіту вихідці з козацтва, міщанства, духовенства, селян.З самого початку існування Чернігівського колегіуму в ньому, як і в Києво-Могилянській академії, складалися та ставилися п’єси. Навчальний заклад готував освічені кадри для державної служби, перекладачів, літераторів, церковних діячів та медиків.

У 1786  Чернігівський колегіумреорганізований в духовну семінарію, яка проіснувала до 1917. У роки Другої світової війни будівля була спалена, а у 50-х рр. ХХ ст. — відреставрована. Нині тут розміщується  адміністрація Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

03.07.2020
04.07.2020
05.07.2020
06.07.2020
07.07.2020
08.07.2020
09.07.2020
10.07.2020
11.07.2020
12.07.2020(1 event)

All day: Тадеуш Томашевський: 110 років

All day: Тадеуш Томашевський: 110 років

All day
12.07.2020

Тадеуш Томашевський – польський психолог, творець «теорії дії», педагог, професор, почесний доктор Університету Марії  Кюрі-Склодовської в Любліні.

Тадеуш Томашевський народився 12 липня 1910 у Львові. Там він вивчав польську філологію та психологію в університеті Яна Казімежа (нині Національний університет ім. І. Франка). В 1934 отримав ступінь магістра. В період навчання працював заступником асистента на кафедрі психології. У 1938 Тадеуш Томашевський написав докторську дисертацію  «Методи дослідження складних диспозицій» і став асистентом кафедри. 1938-1939 навчальний рік провів у Парижі, стажуючись у Сорбоні під керівництвом Анрі П'єрона та Анрі Валлона. Після повернення продовжив працювати на кафедрі університету у Львові. Після Другої світової війни п’ять років працював в університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. У 1947 здобув ступінь доктора  у Вроцлавському університеті. 1948 був переведений на посаду доцента загальної психології на факультеті математичних та біологічних наук університету Марії Кюрі-Склодовської. У 1950 Т.Томашевський переїхав до Варшави і став завідувачем кафедри загальної психології факультету гуманітарних наук Варшавського університету, де працював до 1968. У цьому ж році  був висунутий на посаду директора Інституту психології при факультеті психології та освіти Варшавського університету, яку обіймав до 1978.

Хоча життя та творчість професора Томашевського були тісно пов’язані з Варшавським університетом, він відіграв ключову роль у розвитку інших науково-дослідних та освітніх установ. Учений підтримав дослідження, проведені Інститутом психології  Польської академії наук. Він співпрацював з Інститутом музичної освіти Університету музики ім. Фридерика Шопена у Варшаві та підтримував ідею створення Варшавської школи соціальної психології (нині Університет гуманітарних та соціальних наук).

З 1963 по 1980 був членом Виконавчого комітету Міжнародного союзу психологічних наук. У 1980 став віце-президентом цієї організації. З 1964 – член виконавчого комітету Міжнародної асоціації прикладної психології. Перший віце-голова Комітету з психологічних та освітніх наук Польської академії наук, у 1972–1983 – голова Комітету психологічних наук, а згодом багаторічний член Комітету.

Професор Томашевський підтримував усі конструктивні ідеї та все, що могло б сприяти розвитку психології. Його широко вважають батьком успіху польської психологічної думки. Його оригінальна теорія, відома як «теорія дії», стала основою польської психології та підштовхнула її  до подальшого розвитку, який здійснювали вже учні професора Томашевського.

Помер Тадеуш Томашевський 19 березня 2000 р., похований у Варшаві.

13.07.2020
14.07.2020
15.07.2020(1 event)

All day: Сергій Іванович Канюк: 140 років

All day: Сергій Іванович Канюк: 140 років

All day
15.07.2020

Сергій Іванович Канюк народився 15 липня 1880 в с. Хлівище (нині Кіцманськийрайон, Чернівецька область). У 1900закінчив вчительську семінарію, працював учителем у Вашковецькому повіті, також шкільним інспектором у Вашківцях. Сергій Іванович був  редактором газет «Воля народу» та «Громада».За часів розпаду Австро-Угорської імперії виступав за возз’єднання Буковини з Україною.У 1918 —був один із організаторівКомуністичної партії Буковини. Переслідувався румунською окупаційною владою.

У 1922 нелегально емігрував до СРСР, де працював у Наркоматі освіти, у Харківській центральній бібліотеці. У 1934 Сергія Івановича заарештували, звинувативши його в веденні шкідливої роботи в системі Наркомату освіти та засудили на десять років позбавлення волі. Він перебував у місцях ув’язнення,в Сибіру, навіть після формального закінчення терміну покарання.

Сергій Канюк є автором книг — «Співанник робочих» (1920), «Буковина під чоботом румунських бояр» (1930), «Буковина в румунській неволі» (1930); оповідань: «П’ятнадцять літ», «Старий грабар», «Судьба» та ін.. Він також підготував до видання власний «Буквар» (1921) і посібник для вчителів «Дидактику» (1911), але опублікувати їх не судилося. Сергій Іванович писав під псевдонімами — Кс. Недоленко, К. Юнак, С. Аннюта та ін..

 Помер Сергій Канюк в м. Маріїнськ (нині місто Кемеровської області, РФ)13 березня 1945,не дочекавшись звільнення. Реабілітованийпосмертно.

 

 

16.07.2020
17.07.2020
18.07.2020
19.07.2020(1 event)

All day: Навчальний посібник за редакцією Сави Христофоровича Чавдарова. для педагогічних вищих шкіл «Педагогіка» : 80 років

All day: Навчальний посібник за редакцією Сави Христофоровича Чавдарова. для педагогічних вищих шкіл «Педагогіка» : 80 років

All day
19.07.2020

80 років тому вийшов друком навчальний посібник українською мовою для педагогічних вищих шкіл «Педагогіка» за редакцією Сави Христофоровича Чавдарова. Книжка друкувалася у видавництві «Радянська школа» і вийшла тиражем 60200 посібників.

Книга була укладена співробітниками відділу педагогіки Українського науково-дослідного інституту педагогіки як посібник для студентів педагогічних і вчительських інститутів.

Автори ставили перед собою завдання розв’язувати питання педагогіки в світлі тогочасних наказів та інструкцій про навчання і виховання. Водночас автори намагалися якомога більше використовувати практичний досвід радянської школи – як висвітлений в педагогічній літратурі, так і зібраний безпосередньо самими авторами.

У посібнику знайшли належне висвітлення не всі питання теорії педагогіки, зокрема не знайшли відображення питання оточення і спадковості, статевого виховання та ін.

Посібник містить 13 розділів і серед них: загальні основи педагогіки; виховання дітей до школи; фізичне виховання, учитель радянської школи тощо.

Над книгою працювали кілька авторів, що спричинило різницю в стилі викладу окремих розділів  і зумовило наявність у них певних повторень.

В складанні посібника брали участь такі автори: Бендерський Б.С., Брук М.С., Дадненков М.Ф., Ліпман Й.А., Літвінов С.А., Пучковський М.О., Резнік Я.Б., Тер-Гевондян А.Г., головний редактор – Сава Чавдаров.

20.07.2020(1 event)

All day: Стефан Зизаній-Тустановський: 450 років

All day: Стефан Зизаній-Тустановський: 450 років

All day
20.07.2020

Стефан Зизаній-Тустановський ― український освітній, культурний та церковний діяч, письменник-полеміст, проповідник, брат Лаврентія Зизанія.  Народився бл. 1570 р. в с. Потелич (нині Нестерівський р-н Львівської обл.). Здобув ґрунтовну освіту, вільно володів церковнослов’янською та грецькою мовами. З 1586 р. став членом Львівського братства.

Стефан Зизаній увійшов в історію української педагогіки як один із засновників Львівської братської школи. Впродовж 1588–1592 рр. обіймав посаду ректора Львівської братської школи, викладав у ній грецьку та церковнослов'янську мови. Ймовірно брав участь у підготовці Львівським братством Греко-слов’янської граматики (1591). За викриття духовних і світських феодалів, католицизму та уніатів зазнав переслідувань польської влади. У 1593 р. переїхав до Вільно (Литва), де став проповідником Віленського братства, ректором братської школи. За свою антикатолицьку та антиуніатську діяльність переслідувався як світською, так і духовною владою.

Блискучий полеміст, Стефан Зизаній, присвятив свою творчість боротьбі за православну віру, духовно-релігійну незалежність українського та білоруського народів. Основні праці С. Зизанія - "Катехізис" (1595), "Ізложеніє о вірі" (1596), "Казаньє св. Кирила патріарха Ієрусалимського о антихристі і знаках єго..." (1596).

Помер Стефан Зизаній  1603 р. у Волощині під час паломництва.

21.07.2020
22.07.2020
23.07.2020
24.07.2020
25.07.2020
26.07.2020
27.07.2020
28.07.2020
29.07.2020
30.07.2020
31.07.2020
01.08.2020(1 event)

All day: Олександр Копиленко: 120 років

All day: Олександр Копиленко: 120 років

All day
01.08.2020

120 років від дня народження Олександра Копиленка (1900–1958), українського письменника, дитячого письменника, педагога

Олександр Іванович Копиленко народився 1 серпня 1900 в м. Костянтинограді (нині Красноград), що на  Харківщині, в сім’ї робітника-залізничника. Навчався у початковій та вищій початковій школах, потім – в учительській семінарії. З 1920 по 1925 – студент біологічного факультету Харківського інституту народної освіти. Далі – вчителює, працює в Народному комісаріати освіти УРСР, член Спілки селянських письменників «Плуг», спілки  пролетарських письменників «Гарт», пізніше – ВАПЛІТЕ.

Серед багатьох об’єктів уваги Олександра Копиленка є один, якому він залишається вірним протягом усього життя. Це – діти. Вперше у 1924 на сторінках журналу «Червоні квіти» він виступив з оповіданнями про дітей і для дітей: «Дитина», «Пригноблений», «Юрко». Перша його книжка для юних читачів «Сенчини пригоди» вийшла в 1928. Відтоді письменник до кінця своїх днів багато і натхненно писав для дітей і юнацтва, виявляючи у своїх творах неабиякий хист педагога. Дитячу книжку Олександр Іванович завжди розглядав як могутній засіб виховання. Твори для дітей Копиленко писав з такою ж вимогливістю, як і твори для дорослих. Протягом 1933–1934 О. Копиленко працював у редакціях дитячих журналів, у комісії дитячої літератури з підготовки тематичних планів видавництва «Дитвидав», яке було створено в Україні 1934.

Він писав про дитячу дружбу, шкільне навчання («Секрет», «Волікове нещастя», «Порізана парта»), про взаємини батьків і дітей («Син», «Справа №77», «Сім’я»). О. Копиленко був одним з творців української ані­малістичної літератури, природничого оповідання для дітей. 1934 надрукував збірочку оповідань для малят «В лісі», в якій виклав цікаві спостереження про природу, зокрема птахів та звірів.

Знайомство з життям однієї з найстаріших київських середніх шкіл – школи №19 на Подолі, колишньої жіночої гімназії, послужило основою для створення дилогії «Дуже добре» (1936) та «Десятикласники» (1938). На матеріалі цієї школи письменник подає широку картину життя школярів, учителів, батьків. Сучасна адреса школи: Покровська вулиця, 4, ліцей №100 «Поділ».

         У роки Другої світової війни Олександр Копиленко під час евакуації до Уфи працював в Інституті суспільних наук АН УРСР. З кінця 1943 О. Копиленко знову у Києві. Справжньою його творчою удачею у післявоєнні роки стали книжки оповідань для дітей «Хата хлопчика-мізинчика» та «Адмірал». 1948 вийшла збірка «Як вони поживають». Це своєрідна енциклопедія природи для молодших читачів. В останні роки життя О. Копиленко працював над романом про сучасну школу «Земля велика» (1957).

Помер Олександр Копиленко 1 грудня 1958 р. в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

02.08.2020

Return to calendar Print