Олексій Боголюбов (1911–2004)

Український математик, історик науки і техніки, фундатор української школи в галузі історії математичних дисциплін

Олексій Боголюбов народився 25 березня 1911 у сім’ї Миколи Михайловича й Ольги Миколаївни Боголюбових, які  виховали трьох учених: великого математика і фізика-теоретика ХХ століття академіка АН СРСР Миколу Боголюбова, історика математики і механіки члена-кореспондента НАН України Олексія Боголюбова, сходознавця академіка РАН Михайла Боголюбова.

Закінчив Харківський університет та Харківський машинобудівний інститут. З 1962 трудова діяльність Олексія Миколайовича пов’язана з Національною академією наук України, зокрема з 1975 з Інститутом математики НАН України. 

Коло його наукових інтересів – проблеми історії прикладної механіки і математики. Він уперше розпочав глибоке вивчення історії розвитку механіки машин і тим самим ввів у науковий обіг  великий невідомий до того часу фактичний матеріал. Тема кандидатської дисертації - «Розвиток теорії механізмів та машин у працях вчених XVIII – першої половини XIX століття» (1963); докторської  - «Історія механіки машин» (1965).

Нагороджений медаллю ім. Олександра Койре Міжнародної академії історії науки в Парижі (1971)  за внесок у створення багатотомного видання «Історія вітчизняної математики». За цикл праць  «Розвиток та дослідження  конструктивних методів розв’язання задач нелінійної механіки та математичної фізики» премією ім. М. М. Крилова АН УРСР (1987).

Олексій Боголюбов – доктор технічних наук, член-кореспондент АН УРСР, Командор ордена «За громадянські заслуги» – від короля Іспанії, почесний доктор Санкт-Петербурзького університету шляхів сполучень, Заслужений діяч науки і техніки України. Автор понад 400 публікацій: як одноосібних, так і у співавторстві,  серед яких: «Развитие проблем механики машин», «Математики, механики», «Машина і людина», «Роботи і маніпулятори», «Нариси з історії механіки». Вагомим внеском в історію науки стало написання ним серії наукових біографій видатних вчених «Августин Бетанкур. Научно-биографическийочерк»; «Доктор Роберт Гук» та інших.

Олексій Миколайович створив єдину в Україні школу з історії математики і математичного природознавства.  Серед його учнів - 7 докторів та понад 30 кандидатів наук. Багато років був заступником голови науково-методичної ради з питань пропаганди наукових знань з математики, механіки та фізики Українського товариства «Знання». 

Інформацію про О. Боголюбова як дослідника у сфері математичної освіти, філософських і методологічних питань механіки й математики, історії операційного числення, гідромеханіки, теорії пружності, включено в енциклопедичний довідник «Науковці України ХХ – ХХІ століть», які готував Інститут енциклопедичних досліджень Національної академії наук України.

Детальніше з біографією та творчим шляхом вченого в галузі історії математичних дисциплін можна ознайомитись  з публікацій:

Митропольський Ю.О., Самойленко А.М., Ликова О.Б., Пустовойтов М.О., Добровольський В.О., Урбанський В.М.  Історія науки. Олексій Миколайович Боголюбов // Український математичний журнал. 2006. № 4. Т.58. С.564-567

Самойленко А. Через терни – до знань: до 100-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України О.М. Боголюбова // Вісник НАН України. 2011. № 3. С.58-60