23 червня виповнюється 100 років від дня народження Германа Гмайнера – австрійського педагога, гомадського діяча, засновника мережі дитячих містечок «SOS-Kinderdorf International». Навчаючись в університеті Інзбрука, Герман Гмайнер, під час практичного заняття в лікарні, зіткнувся з випадком відмови матері від своїх дітей. Цей випадок надзвичайно вразив юнака і змусив задуматися над долею дітей-сиріт та безпритульних. Незважаючи на успіхи в навчанні,  Гмайнер відмовляється від лікарської практики і все своє життя присвячує допомозі дітям-сиротам. Спочатку він засновує молодіжну групу «Прорив» (1947), учасники якої організовують туристичні поїздки та різноманітні заняття з безпритульними, а згодом (1950), на кошти благодійників, будує перше дитяче містечко в м. Імст під назвою «SOS-Kinderdorf». З 1955 по 1957 рік дитячі містечка відкриваються в Німеччині, Франції, Італії. А з 1960, після заснування у Франції «Європейського союзу дитячих містечок SOS», дитячі містечка виникають в Південній Кореї (1965), Південному В'єтнамі (1966), в Індії для тибетських дітей-біженців, у Латинській Америці й Африці. За ініціативою Гмайнера головний союз у 1965 був змінений на «Міжнародне Дитяче містечко SOS» («SOS-Kinderdorf International») з резиденцією у Відні.

Основні положення виховання дітей Гмайнер вбачав у тому, що тільки сімейне виховання зможе забезпечити всебічний розвиток дитини, підготувати її до життя за межами сиротинця. У містечку жили окремі родини, де кожна дитина мала батьків, а не вихователів чи наглядачів, рідні брати і сестри не розлучалися, як було прийнято раніше. Діти переймали у батьків навички господарювання і догляду за собою, отримували індивідуальне виховання. Такий підхід в організації життя дитини в сиротинці давав почуття захищенності та приналежності до родини, сприяв емоційному розвитку, вихованню моральних якостей та готував дитину до подальшого повноцінного життя в соціумі.