Олександр Гнатович Лотоцький народився 21 березня 1870 у с. Брониці біля Могилева на Поділлі у сім’ї православного священника.Навчався в Подільській духовній семінарії у Кам’янці та Київській Духовній академії.

Згодом О.Лотоцький влаштувався у Київську палату Державного контролю, а у 1900 прийняв пропозицію про переміщення по службі до Петербурга. З 1917 О. Лотоцький – генеральний писар Генерального Секретаріату України, а з 1918 –Державний контролер УНР, Голова дипломатичної місії УНР в Османській імперії (1919–1920), міністр віросповідань за часів Директорії, міністр внутрішніх справ уряду УНР в екзилі (1927–1930).

Олександр Гнатович був один із співзасновників видавництва «Вік», ініціатором повного видання «Кобзаря» (1907)та рішення Російської Академії наук  «Об отмене стеснения малорусского печатного слова» (1910). О. Лотоцький – автор художніх творів «Батьків гріх», «Заручини», «Сестра» та ін.; мемуарів «Сторінки минулого» (1932–1934), «У Царгороді» (1939); багатьох казок для дітей, хрестоматії дитячої літератури «Вінок» (1905, 1911); праць «Життя Ісуса Христа» (1918), «Українські джерела церковного права» (1931),двотомної праці «Автокефалія» (1935, 1938)та ін.

У 1929 розпочався новий період у житті та творчості вченого. Він посів кафедру церковного права Православного богословського відділення Варшавського університету. В наступному році створюється Український науковий інститут у Варшаві, його головним організатором і першим директором став О.Лотоцький (1930–1938). Із притаманною йому енергією він зосередив тут кваліфіковані кадри і створив значний центр української науки. Роботу в Українському науковому інституті поєднував із викладацькою діяльністю у Варшавському університеті, читав курс історії православних слов’янських та румунської церков. О.Лотоцький також уклав кілька підручників Закону Божого українською мовою для початкових шкіл під псевдонімом О. Білоусенко.

Помер О.Лотоцький 22 жовтня 1939 у Варшаві.