Митрофан Васильович Бречкевич народився 4 червня 1870 в с. Бакоти, нині село Кременецького району Тернопільської області. У 1901 закінчив історико-філологічний факультет Юр'євського (нині – Тартуського) університету. Навчаючись в університеті, заробляв на життя приватними уроками.

М. Бречкевич працював у свій час викладачем у різних навчальних закладах, зокрема в Юр'євському, Казанському, Київському університетах. У 1918–1922, окрім університету, працював директором Північно-східного археологічного та етнографічного інституту в Казані. У 1923 був призначений професором Катеринославського інституту народної освіти. Важливою і почесною була його робота як голови історико-філологічної секції наукового товариства – відділенняВсеукраїнської академії наук (ВУАН). У результаті керівництва цією секцією у 1929 світ побачила збірка «Наукові записки історично-філологічної секції». Деякий час проживав в Севастополі, де працював у музейному об’єднанні науковим співробітником, збираючи матеріали про оборону Малахового кургану 1854–1855.

Митрофан Бречкевич – історик-слов'янознавець, з 1948 – заслужений діяч науки УРСР. Його праці присвячені історії полабсько-прибалтійських слов'ян,німецькій колонізації Помор’я, а також  дослідженням зв’язків України зі слов’янськими країнами, зокрема слов’яно-сербська колонізація Півдня України і теоретико-методологічний напрям, де він розробляв проблеми раннього середньовіччя у радянській і зарубіжній історіографії та методику викладання історії у німецькомовних країнах. М. Бречкевич є автором праць –  «Східнопоморське князівство та його занепад» (1929), «Вступ до соціальної історії князівства Славії, або Західного Помор'я» (1911) та ін.Його роботи, що залишилися в рукописах, зокрема «Нарис історії середніх віків» (1946), свідчать, що вчений зберігав незалежність міркувань навіть за радянських часів.

Помер М. Бречкевич 26 серпня 1963 у Києві.