До 180-річчя від дня народження Лесгафта Петра Францовича

(03.10.1837 – 11.12.1909)

 Лесгафт-портрет - 0003Лесгафт Петро Францович — громадський діяч, анатом, лікар, антрополог та педагог. Народився в Петербурзі. Свою наукову і педагогічну діяльність розпочав у 1860-х роках.

П. Лесгафт енергійно обстоював незалежну науку, автономію вищої школи, впровадження в життя передових наукових ідей, нову школу, яка дає наукову та пов’язану з життям освіту, повагу до особистості дитини, охорону материнства і дитинства, жіночу освіту. Він розвивав та обгрунтовував передові суспільно-педагогічні погляди другої половини ХІХ ст. та, у міру можливостей, утілював у життя.

Педагог протестував проти схоластичного навчання, перевантаження учнів значною кількістю фактів, які сприймаються переважно пам’яттю, і вимагав, щоб навчання розвивало в учнів здатність мислити. Також він критикував систему виховання дітей, створену німецьким педагогом, теоретиком дошкільного виховання Ф.В. Фребелем, засновником поняття «дитячий садок». Він вважав ці заклади такими, які не відповідають вимогам правильного виховання та розвитку дітей.

Лесгафт зосередив свою увагу на мало розробленій проблемі сімейного виховання, а також на практично не розробленій теорії фізичного виховання. Він розробив наукові основи сімейного виховання та дав свою типологію дитинства, доповнив вивчення дітей з’ясуванням закономірностей їх фізичного розвитку, змін у різному віці їх анатомічних та фізіологічних особливостей. Ці теорії є оригінальними, необхідними та невід’ємними частинами педагогіки. Вчений творчо збагатив педагогічну науку капітальними працями: «Семейное воспитание ребенка и его значение» (в трьох частинах) (1885) та «Руководство по физическому образованию детей школьного возраста» (в двох частинах) ч. 1 (1888) та ч. 2 (1901).

У 1880-1885 роках П. Лесгафт публікує низку інших своїх праць, які мали велике педагогічне значення: «Об играх и физическом воспитании в школе» (1883), «О наказаниях в семье и их влияние на развитие типа ребенка» (1884), «Школьные типы», ч. 1 (1884) та ч. 2 (1890), велику статтю «Антропология и педагогика» (1890).

Окрім цього, Лесгафт розробив свою педагогічну систему. Вона грунтується на:

  1. Матеріалістично-моністичномум вирішенні психо-фізичної проблеми;
  2. Негативному ставленні до всякої метафізики та містики і на визнанні лише причинно-обумовлених явищ і реальних наукових даних;
  3. Відкиданні спадкової приреченості в розвитку людини та визнанні вирішальної ролі середовища, вуиховання, скерованих вправ;
  4. Визнанні в якості головної мети виховання всебічного гармонійного виховання людини за провідної ролі морального виховання;

Відмінна риса педагогічної системи П. Лесгафта – здоровий педагогічний оптимізм і побудова всієї системи виховання на анатомо-фізіологічних та психологічних основах.

В Педагогічному музеї України зберігаються такі видання: «Семейное воспитание ребенка и его значение», «Руководство по физическому образованию детей школьного возраста», «Школьные типы», Избранные сочинения (у двох книгах), Памяти Лесгафта, журнал «Русская школа» (№ 9, 1909 р.) зі статтею «О преподавании естественных наук в средних учебных заведениях».

Untitled.FR12 - 0002 Untitled.FR12 - 0001
Лесгафт_Шкільні типи_1910 Untitled.FR12-1-1-001