До 90-річчя всеукраїнського дитячого часопису «Барвінок» (1928, Харків)

«Барвінок» щомісячний літературно-художній і загальноосвітній часопис для дітей молодшого та середнього шкільного віку. Одне з найдавніших періодичних видань України для дітей. Пеший номер журналу побачив світ у січні 1928 р. у Харкові під назвою «Жовтеня», а вже перший повоєнний випуск вийшов у квітні 1945 р. у Києві під назвою «Барвінок». Ініціатива перейменування належить відомій дитячій письменниці Н. Забілі за підтримки поета П. Тичини (тодішнього міністра освіти УРСР). Перший номер «Барвінку» відкривався однойменним віршем Н. Забіли, як своєрідним поетичним маніфестом видання.

Жовтеня_після 1го абзацу

У 1950–1998 рр. журнал дублювався російськомовним випуском. До 1991 р. виходив як «журнал ЦК ЛКСМУ та республіканської ради піонерської організації» у складі книжково-журнального видавництва «Молодь». Після цього засновником і видавцем журналу є трудовий колектив редакції.До 1990 р. «Барвінок» був єдиним українським періодичним виданням для учнів початкових класів.

Становлення часопису припало на часи сталінського терору і тотального наступу в усіх сферах, у тому числі — культурі, мистецтві, освіті. Однак, попри жорстку ідеологічну цензуру, «Барвінку» на загал вдавалося уникати надмірної політизації й, талановито апелюючи до емоційного світу дитини, захоплювати її увагу тим, що належить до загальнолюдських цінностей.До того ж він став цікавим джерелом пізнавальної інформації. Неабиякою перевагою видання було й те, що в ньому друкувались твори на сьогодні вже класиків дитячої літератури – Н. Забіли, О. Іваненко, О. Копиленка, М. Трублаїні, О. Донченка, В. Владка, М. Пригари. Все це було тим визначальним, що забезпечило «Барвінку» велику і сталу аудиторію.

Літературна доля «Барвінку» у ІІ пол. ХХ ст. склалася доволі успішно. Його очолювали і до складу редакції та редколегії входили талановиті письменники. Головними редакторами журналу були відомі літератори — Н. Забіла (1945–1947), О. Іваненко (1947–1951), Б. Чалий (1951–1975), А. Давидов  (1975–1984), В. Моруга (1984–1989), В. Воронович (з 1989 р.). З «Барвінком» співпрацювали відомі українські художники-ілюстратори — В. Касіян, Т. Яблонська, Д. Дерегус, В. Григор’єв, Г. Якутович, В. Литвиненко, М. Пшінка та ін. У 1978–1988 рр. журнал мав власну літературно-мистецьку премію ім. О. Копиленка. 10 років при журналі працювала студія для літературно обдарованих дітей, якою опікувався письменник А. Качан.

Тривалий час журнал публікував народознавчі матеріали, художні твори за програмами позакласного читання, текстів яких гостро бракувало у школі, літературні портрети хрестоматійних авторів, біблійні історії тощо. Видання повертало до активного читацького вжитку заборонені раніше твори, зокрема В. Винниченка, О. Олеся, В. Короліва-Старого, С. Васильченка та інших українських письменників, не забуваючи при цьому правило першодруку творів сучасних авторів.Так, поява в щомісячнику в 1953–1954 рр. першої частини популярної і досі трилогії М. Носова про Незнайка («Пригоди Незнайка і його товаришів») започаткувала відому традицію першодруку творів. З перших публікацій у «Барвінку» починався творчий шлях багатьох відомих літераторів — В.  Нестайка, Б. Чалого, Д. Білоуса, А. Костецького, Г. Малик. За останнє десятиріччя в журналі побачили світ твори І. Андрусяка, І. Січовика, М. Павленко, І. Роздобудько, а також В. Вздульської, О. Негребецького та ін. Усіх твори об’єднує те, що після першої появи в журналі вони вийшли окремими книжковими виданнями й зайняли найвищі рейтингові позиції, отримали літературні нагороди, в тому числі і міжнародні. Всього за останні 20 років «Барвінок» увів у культурний вжиток понад півсотні повістей сучасних авторів, кількасот творів малих жанрів.

У 1990-ті рр. було переосмислено попередній досвід журналу,  збільшено обсяг, змінено цільову аудиторію, скасовано російськомовний випуск.

У 2006 р. «Меморандумом співробітництва» редакційно-авторський колектив журналу задекларував необхідність найактивнішого впровадження у дитяче середовище нової дитячої культури з орієнтирами і цінностями ХХІ століття. До співробітництва було запрошено авторів шкільних підручників та освітніх проектів. Відповідно змінилися тематика і структура видання, у часописі почали функціонувати до 20 постійних рубрик, серед яких: інформаційно-пізнавальні, культурно-естетичні, мовно-історичні, природничо-екологічні. Усі рубрики згруповані за тематичним принципом, кожна зі своєю «дитячою» назвою, персонажами, графічним зображенням і мовно-стилістичним сценарієм. Окремо в журналі виділені розвивальні рубрики, що насичені конкурсними завданнями, дослідницькими мандрівками, тематичними кросвордами та вікторинами, тестами, які покликані заохочувати читача до самостійної роботи. Така робота активно заохочується різними речовими призами, авторськими гонорарами, грантами, спеціальними дипломами та найпрестижнішими серед дітей іменними стипендіями. 15 років у журналі діє своєрідна Барвінкова республіка зі своїм самоврядуванням, атрибутикою та правами її громадян, якими стають читачі. Саме через виразну спрямованість видання на заохочення читацької активності його також позиціонують як журнал активного саморозвитку.

Сучасний «Барвінок» вигідно вирізняється і своїм художнім оформленням, виразністю малюнка та його відповідністю жанрово-тематичній палітрі кожного номера і дитячому сприйняттю. Співпрацюючи з професійними художниками-ілюстраторами книжкової продукції, видання тяжіє до класичного оформлення, особливо художніх творів, намагається уникати поширеної нині комп’ютерної графіки.

З 2013 р. журнал розповсюджується лише за передплатою. Її географія — вся Україна, а також діаспорні громади в США, Канаді, Австралії, Італії, Іспанії, Естонії, Грузії, Туреччині.

Сукупний наклад видання за 95 років перевищив 320 млн. примірників.

Нині часопис «Барвінок» позиціонується як національний дитячий журнал, класичне видання, яке вже стало легендою, видання, спрямоване на формування запитів дитини на найважливішу для неї пізнавально-освітню, культурну інформацію, видання, що спонукає до активної читацької діяльності та саморозвитку.

Детальніше про журнал можна дізнатися за посиланням — http://www.barvinok.info/story.html.

У фондах Педагогічного музею України зберігається 10 номерів журналу «Барвінок»: 1946 р. — №№ 1, 7, 11-12;  1947 р. — №№ 9, 11, 12; 948 р. №№ 5, 7, 10, 11.

Підготувала ст. наук. співроб.

Вікторія Бондаренко