Жінки-науковиці в історії української педагогічної науки та шкільництва

Христина Алчевська

У фондовій збірці Педагогічного музею України містяться численні матеріали, що презентують науковий доробок жінок-освітянок в галузі історії української педагогіки та шкільництва кінця ХІХ ‒ першої половини ХХ ст. Це ціла плеяда жінок-науковиць, педагогинь, культурно-освітніх діячок, які зробили колосальний внесок в історію української освіти загалом та педагогіки зокрема.

Серед фахівчинь у галузі дошкільного виховання це такі постаті, як Софія Русова, Наталя Лубенець, Ольга Дорошенко, Антоніна Гендрихівська, Ольга Дучимінська. Кожна з них долучилася до справи організації дитячих садків, введення їх до загальної системи освіти, створення теоретико-методичних засад дошкільного виховання. Розв’язанню проблем, що постали на означений період в початковій школі ― від написання букварів, навчальних посібників до відкриття шкіл ― присвятили свою багаторічну і плідну діяльність науковиці Христина Алчевська, Марія Грінченко, Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська), Лідія Деполович. Питаннями теорії й методики викладання різних навчальних преметів займалися: Наталя Мірза-Авак’янц, Олександра Єфименко (історія), Тетяна Бугайко, Олександра Бандура, Надія Скрипченко (мова та література), Надія Шульгина-Іщук, Олена Дубинчук (математика), Суховерська Оксана (фізичне виховання).

Більшість вищеназваних діячок, окрім наукової роботи, паралельно вчителювали у школах чи викладали в університетах, займалися письменницькою та перекладацькою діяльністю, брали активну участь в громадському житті країни, зокрема у відкритті просвіт, музеїв, курсів, бібліотек, створенні освітніх товариств. Так, приміром, Наталя Лубенець (1877 – 1943) відома як педагогиня, культурна і громадська діячка, очільниця Товариства народних дитячих садків, лекторка Київського Фребелівського педагогічного інституту (1907), членкиня Колегії дошкільного виховання при Департаменті народної освіти (1918 ‒ 1919), засновниця і редакторка журналу «Дошкольное воспитание» (1911–1917). Працювала також вчителькою дослідної школи у Пущі-Водиці, де поєднувала педагогічну практику з роботою над створенням підручників та посібників для початкової школи. У співавторстві зі своїм чоловіком Тимофієм Лубенцем підготувала читанки для початкової школи — «Перша читанка для трудових шкіл» (1923) та «Друга читанка для трудових шкіл» (1923).

Неоціненний внесок у справу збереження й розвитку української мови, культури, освіти зробила ще одна педагогиня — Марія Грінченко (1863 – 1928),  письменниця, просвітителька, громадська діячка, дружина

 Марія Грінченко

Бориса Грінченка. Марія Миколаївна багато і невтомно працювала над перекладами, підручниками, словником української мови, записами фольклорних матеріалів. Паралельно з цим викладала у школі, займалася освітою дорослих, засновувала книгарні, видавала українські книги. Сім’ю Грінченків називали взірцем справжньої української сім’ї, родиною, в якій було «повне духовне єднання, що обоє складають одну душу, разом роблять одне діло..» (М. Чернявський).  Інша відома не лише в Україні, а й за її межами, педагогиня, організаторка освіти Христина Алчевська (1841 – 1920) відома як засновниця Харківської приватної недільної школи для дівчат (1870). Разом із педагогами школи розробила першу систематичну навчальну програму для навчання дорослих та видала низку спеціальних посібників, що прославилися далеко за межами України. Педагогиня домоглася відкриття на Харківщині жіночих безкоштовних шкіл, збереження українських книг у бібліотеках та присвоєння парафіяльним школам імені Т. Г. Шевченка. Неодноразово виступала в ролі ініціаторки та співорганізаторки освітянських виставок, зокрема й міжнародних. За свою педагогічну діяльність Христина Алчевська була удостоєна найвищих нагород в галузі освіти, здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889), де була обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти.

Софія Русова

До когорти видатних педагогинь кінця ХІХ ‒ першої половини ХХ ст. належали також постаті, які працювали в державних органах влади, займали керівні посади у вищих навчальних закладах. Прикладом такого служіння українському народу є плідна наукова та громадська діяльність Софії Русової (1856 – 1940). Педагогиня входила до складу Української Центральної Ради та очолювала Департамент дошкільної та позашкільної освіти в уряді УНР (1917). В цей період діячка активно виступала за дерусифікацію шкіл, організовувала українознавчі курси, брала участь в укладанні програми єдиної трудової школи з національним спрямуванням. Невтомна педагогічна, наукова та громадська діяльність Софії Русової була спрямована на розробку концепції національної системи освіти в Україні. Педагогиня вважала, що школа й виховання мають функціонувати у повній відповідності з особливостями й потребами нації, а найдієвішим засобом національного виховання є рідне слово, через яке дитина сприймає духовні цінності народу.

Вагомим також є внесок в українську освіту і культуру дитячих письменниць, просвітительок, громадських

Олена Журлива. 1918 (фото з архіву ЦДАМЛМ України)

діячок. Без їхньої спадщини неможливо уявити українську освіту і виховання. Серед цих постатей дитячі письменниці ― Наталя Забіла, Марія Пригара, Любов Забашта, Олена Журлива, історикині ― Олександра Єфименко, Наталя Мірза-Авакянц, письменниці, громадські дічки ―  Марія Грінченко, Людмила Старицька-Черняхівська, етнографиня ― Євгенія Ярошинська. Майже всі вони вчителювали, або викладали у вишах, створювали підручники, писали та перекладали художні твори для дітей.

Окрім того, до внеску в педагогічну науку більшості українських освітянок можна з впевненістю додати слово «вперше». Олександра Єфименко ― перша жінка-науковець в історії Російської імперії, що здобула ступінь докторки історії (1910). Тетяна Бугайко ― перша в Україні жінка-докторка педагогічних наук (1957). Оксана Суховерська ― одна з перших в Україні фахівчинь з фізичного виховання, яка  розробила методику і дидактику жіночої гімнастики та ритміки. Софія Русова ― засновниця першого в Україні дитячого садка (1871), та ін.

Загалом діяльність цілої плеяди жінок-науковиць істотно вплинула на становлення та розвиток різних галузей педагогічної науки та шкільництва в Україні. Поряд з такими постатями в історії педагогіки, як Софія Русова, Христина Алчевська, Наталя Лубенець, знаходимо й менш знані, однак не менш значущі в плані наукового доробку імена ― Антоніна Гендрихівська, Олена Дубинчук, Оксана Суховерська та ін. Ці імена залишаються на сьогодні  менш відомими широкому загалу в силу різних причин ― від замовчування чи применшення внеску жінки в історію, що було тривалий час загальносвітовою тенденцією, до фізичного знищення інтелігенції в Україні в період сталінських репресій 1930-х рр. та заборони вивчення їхнього творчого доробку. Із представлених на цій виставці діячок репресій зазнали Олена Журлива, Людмила Старицька-Черняхівська, Наталя Мірза-Авакянц. Це були непересічні постаті, жінки, які творили історію України, і самі стали її частиною.

У фондах Педагогічного музею України Ви можете ознайомитися з окремими працями, статтями, підручниками і комплексами матералів вищезазначених діячок. У виставці до Вашої уваги пропонуємо світлини педагогинь.

Бібліографію праць деяких діячок можна переглянути, перейшовши за посиланням:

Олександра Бандура

Тетяна Бугайко

Антоніна Гендрихівська

Олена Дубинчук

Лідія Деполович

Наталя Лубенець

Христина Алчевська

Христина Алчевська

Олександра Бандура (фрагмент фото з архіву Педагогічного музею України)

Тетяна Бугайко в студетські роки (фрагмент фото з архіву Педагогічного музею України)

Тетяна Бугайко (портрет олівцем з архіву Педагогічного музею України)

Марія Грінченко

Лідія Деполович із сином Євгеном. 1913 (фото з особистого архіву Чміль О. Є.)

Лідія Деполович (фото з архіву Ковчинського краєзнавчого музею)

Олена Дубинчук в дитинстві (фото з архіву Педагогічного музею України)

Олена Дубинчук в студентські роки (фото з архіву Педагогічного музею України)

Ольга Дучимінська (фото з ЕСУ)

Олександра Єфименко

Олена Журлива. 1936 (фото з архіву ЦДАМЛМ України)

Олена Журлива. 1936 (фото з архіву ЦДАМЛМ України)

Любов Забашта в юності (фото з архіву ЦДАМЛМ України)

Любов Забашта. 1967 (фото з архіву ЦДАМЛМ України)

Наталя Забіла (фото з архіву ЦДАМЛМ України)

Наталя Забіла (фото з архіву ЦДАМЛМ України)

Наталя Мірза-Авак’янц

Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська). 1923 (фото з архіву Музею Марійки Підгірянки)

Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська). 1923 (фото з архіву Музею Марійки Підгірянки)

Марія Підтиченко (фото з архіву Т. Супліної)

Марія Підтиченко з чоловіком Ю. Зарубою (фото з архіву Т. Супліної)

Марія Пригара (фото з архіву Педагогічного музею України)

Софія Русова

Людмила Старицька-Черняхівська

Оксана Суховерська

Надія Шульгина-Іщук

Надія Шульгина-Іщук з сім’єю

Євгенія Ярошинська

Література

  1. Українська педагогіка в персоналіях: навч. посіб. для студ. вузів : у 2 кн. / за ред. О.В.Сухомлинської. ‒ Київ : Либідь, 2005. – Кн. 1 : ХІХ століття.
  2. Відкриття виставки «Педагогині» / Педагогічний музей України [електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://pmu.in.ua/exhibitions/.
  3. Куліш Тетяна Іванівна. Проблеми дошкільного виховання у творчій спадщині Наталії Лубенець (1877‒1943): дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Інститут педагогіки АПН України. ‒ Київ, 2006. ‒ 230 с. ‒ Бібліогр.: С. 182—202.
  4. Міхно О. П. Проблема формування національної самосвідомості в публікаціях С. Русової в журналі «Світло» (1910‒1914 рр.) / О. П. Міхно // Шлях освіти. – 2011. ‒ №2. ‒ С. 41 ‒ 44.

 

Матеріал підготувала

старша наукова співробітниця

Вікторія Бондаренко