My Calendar

Week of Июл 13th

Понедельник Вторник Среда Четверг Пятница Суббота Воскресенье
12.07.2021
13.07.2021
14.07.2021
15.07.2021
16.07.2021(2 events)

All day:  Фрідріх Паульсен: 175 років

All day
16.07.2021

175 років від дня народження Фрідріха Паульсена (Friedrich Paulsen; 1846–1908),  німецького філософа і педагога

 Фрідріх Паульсен народився 16 липня 1846 в Північній Фрісландії в родині простих селян. До тринадцяти років ходив до сільської школи, а потім вступив спочатку в приватне училище, далі – в Хрістіанеум, знамениту своєю величезною бібліотекою гімназію під Гамбургом.

Особливий розвиток в Хрістіанеумі отримали природничі науки: кожен учитель гімназії вважав своїм обов'язком мати в кабінеті фізичні прилади, мікроскопи, біологічні та геологічні зразки. Бібліотека купувала, не шкодуючи коштів, унікальні середньовічні і ренесансні рукописи, а музей – документи експедицій, збираючи таким чином класику мистецтва поруч з кращими зразками природи.

Але, провчившись три семестри, Паульсен почав мріяти про Берлінський університет. Заснований 1810, цей університет став моделлю для так званої Гумбольдтівської системи освіти, якої і в наші дні дотримуються університети в багатьох країнах, включаючи США. Особливість університету Гумбольдтівського типу – повна відмова від підручників: викладачі ведуть дослідницьку роботу, приходять у навчальний клас з лабораторії або бібліотеки і натхненно розповідають студентам, що відбувається на передньому краї науки.

В Берліні Паульсен навчався під керівництвом Адольфа Трендленбурга. Його перша дисертація (1871) була присвячена етиці Аристотеля. Через чотири роки Паульсен захистив другу дисертацію (за теорією пізнання Канта) й назавжди влаштувався в Берліні, одружившись з Емілією Ферхель. У них народилися дві дочки і два сини, причому син Рудольф пішов по стопах батька і став професором філософії.

Молодому професору Паульсену доручили читати лекції з педагогіки. Паульсен підкреслював, що науковий експеримент в педагогіці існує не лише в межах лабораторії: кожен, хто виховує дітей, ставить важливий експеримент. Щоб експерименти були ефективними, слід, щоб вони починалися зі світу природи: скажімо, сім'я, в є якій котик, що грає з клубком, швидше навчить дитину правилам дорослого життя, цієї серйозної соціальної гри, ніж сім'я, в якій немає такого веселого домашнього улюбленця. Або сім'я, в якій усі її члени вчать вірші напам'ять, домагається набагато більшого, ніж та, в якій просто змушують дітей це робити.

1892 в Берліні вийшла книга Паульсена «Вступ до філософії», яка витримала понад 40 видань і була перекладена багатьма мовами. Популярність цієї книги зумовила її педагогічна спрямованість, а саме – подолання розриву між школою і життям. Справжня школа, за Паульсеном, вчить не набору знань, а правилам роботи з реальністю власних міркувань, адже кожен з нас реагує на навколишній світ і висуває судження. Причому ми це робимо без будь-якої філософії. Справжня філософія показує зовсім не те, як влаштований світ, а те, як можна бережно, акуратно поставитися до цього світу, щоб він повернувся до тебе своєю кращою стороною.

Помер Фрідріх Паульсен 14 серпня 1908 в Берліні.

All day: Василь Зеньківський: 140 років

All day
16.07.2021

140 років від дня народження Василя Зеньківського (18811962), українського філософа, психолога, церковного і державного діяча

Василь Васильович Зеньківський народився 16 липня 1881 в м. Проскурів (нині Хмельницький), у родині священника. Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира. З 1908 В.Зеньківський був головою Київського товариства з вивчення релігії та філософії. Викладав філософську пропедевтику в гімназіях Києва, на Вищих жіночих курсах, у Фребелівському педагогічному жіночому інституті. Був директором Київського інституту дошкільного виховання.

З 1910 починає читати курс загальної психології в Київському університеті. Особливістю розробленого ним лекційного курсу став тісний зв'язок психології з «історією педагогічних учень» та загальна релігійна спрямованість. В. Зеньківський намагався виховати у студентів інтерес до психології, привернути їх увагу до нових досліджень у цій галузі, заохотити до наукової роботи.

У 1910-х роках діяльність В. Зеньківського була пов’язана з Педагогічним музеєм. Так, у 1913 тодішній директор музею Олександр Музиченко ініціював відкриття літніх курсів для народних вчителів, які проходили на базі музею. Педагог ретельно добирав штат кваліфікованих лекторів. Всі вони працювали з О. Музиченком у Фребелівському інституті. Провідними лекторами курсів стали М. Даденков, Н. Лубенець, В. Зеньківський та Р. Гельвіг. 7 листопада 1917 у великому залі Педагогічного музею відкрилась Українська Педагогічна академія, метою якої була підготовка учителів українських середніх шкіл. Діяльність академії розпочалася з відкриття однорічних педагогічних курсів. Склад лекторів: О. Грушевський (історія України), В. Дога (методика читання), О. Дорошкевич (методика української літератури), П. Зайцев (історія педагогіки), В. Зеньковський (педагогічна психологія), О. Музиченко (педагогіка, дидактика), І. Огієнко (історія української мови), С. Русова (методика географії України), М. Старицька (декламація) та ін.

З 1918 В. Зеньківський – міністр віросповідань Української Держави; відстоював ідею автокефалії української православної церкви, виявляв прихильність до вживання української мови в релігійному житті.

У 1919  виїхав за кордон, спочатку до Югославії, де викладав філософію у Белградському університеті, згодом до Чехословаччини, де за його ініціативи було відкрито Вищий педагогічний інститут у Празі, директором якого він став. З 1926 працював у Парижі на посаді професора філософії Богословського православного інституту, а також організував Вищі богословські курси, заснував релігійно-педагогічний кабінет, редагував «Релігійно-педагогічний бюлетень», працював у філософсько-релігійному журналі «Путь».

В. Зеньківський в 1942 прийняв сан священника, належав до парафії Свято-Введенської церкви в Парижі. Серед основних його наукових праць: «Про соціальне виховання» (1920), «Психологія дитинства» (1923), «Проблема виховання у світлі християнської антропології» (1934).

Помер В. Зеньківський 5 серпня 1962 в Парижі, похований на кладовищі Сен-Женев'єв де Буа.

17.07.2021(1 event)

All day: Філарет Колесса: 150 років

All day
17.07.2021

Вчений, який зробив вагомий внесок у дослідженні української народної творчості в її історичному  розвитку та взаємозв'язках з творчістю інших народів, зокрема ритміку й мелодику народних пісень, дум.

Філарет Колесса народився 17 липня 1871 в селі Татарське,  нині с. Піщани Львівської області. Музичну освіту здобув у Відні (1891–1892), а в 1896 закінчив Львівський університет. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка  (1909). У 1918 захистив дисертацію у Віденському університеті та отримав ступінь доктора філології.

Філарет Михайлович понад 30 років викладав у гімназіях Стрия, Самбора, Львова, а також в Українському таємному університеті у Львові. Вийшов на пенсію 1929  і всі свої сили присвятив науковій праці. Однак уже в листопаді 1939 знову повернувся до активної діяльності, ставши завідувачем та професором кафедри фольклору та етнографії у Львівському університеті, а з 1940 — ще й керівником Львівської філії Інституту українського фольклору та Львівського етнографічного музею.

До його основних праць належать: «Огляд українсько-руської народної поезії» (1905), «Ритміка українських народних пісень» (1906-07), «Мелодії українських народних дум» (1910-13), «Наверстування і характерні признаки українських народних мелодій» (1913-14), «Українські народні думи у відношенні до пісень, віршів і походження голосінь» (1920-21), «Про генезу українських народних дум» (1921), «Речитативні форми в українській народній поезії» (1925), «Народні пісні з галицької Лемківщини» (1929), «Народні пісенні мелодії українського Закарпаття» (1946) та багато інших. Автор хорових творів і обробок українських народних пісень («Вулиця», «Обжинки», «Шкільний співаник» (1925).

Помер Філарет Колесса 4 березня 1947 у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

 

18.07.2021