Павмо Бренда – визначний український релігійний та культурний діяч, мовознавець-лексикограф, письменник, друкар і педагог.

Здобувши освіту в Львівській братській школі, П. Беринда одразу розпочав діяльність у Стрятинській та Крилоській друкарнях (Івано-Франківська обл.), де виявив себе як редактор, гравер, видавець. Певний час Беринда жив у перемишльського єпископа Михайла Копистенського і писав родовід Копистенських. Згодом повернувся до Львова, де пройшов постриг у ченці під іменем Павмо, очолив Львівську братську друкарню. З 1613 по 1619 рр. викладав у Львівській братській школі. Спеціально для своїх учнів писав і видавав збірки поезій на релігійну тематику. За цими творами учні братської школи ставили п’єси, декламували колядки. Відтак П. Беринда вважається одним із зачинателів поезії та шкільної драми в Україні. Згодом Павму Беринду, як авторитетного книгодрукаря, письменника, педагога, архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетеницький запрошує до Києва для організації книговидавничої справи. 1627 р. Беринду призначають архітипографом (керівником) друкарні Києво-Печерської лаври. В цей період Павмо Беринда починає викладати і у Київській братській школі, стає знаменитим також як і перекладач. Патріарх Константинопольський Феофан надає вченому звання протосингела (помічника зі стратегічних питань), що свідчить про особливу роль П. Беринди в колі київських православних інтелектуалів.

Найбільшою працею П. Беринди є його «Лексикон словеноросський» (1627), який став колосальною культурно-філологічною подією епохи. Тут виявився його талант як поліглота, лексикогарфа, мислителя. «Лексикон» П. Беринди містив 7000 слів церковнослов'янської мови перекладених або витлумачених українською розмовною мовою. Словник також активно використовувався в шкільній практиці того часу.

Помер діяч 13 липня 1632 р. в Києві.

В експозиції Педагогічного музею України, представлено матеріали про учительську діяльність П. Беринди у Львівській та Київській братських школах.