Грицак Євген Михайлович народився 7 січня 1890 в с. Пиратин, нині Радехівського району Львівської області. Навчався у Львівському (1910–1912), Краківському університетах (1913). Викладав в Українській чоловічій гімназії у Перемишлі. Під час 1-ї світової війни виступав в обороні українства перед російськими агресорами. Заарештований 1915 і вивезений російською окупаційною владою до Києва. Після 1917 працював у навчальних закладах, у Термінологічній комісії ВУАН. Заарештований знову 1919 російськими військами. Звільнений 1923. Викладав грецьку, латинську та українську мови у гімназіях Перемишля. 1940–1944 – професор Ярославської української гімназії (Польща). Виїхав до Словаччини, де у таборі для переселенців Оремлаз був заарештований більшовицькими партизанами. Є. Грицака застрелив місцевий партизан-комуніст 23 жовтня 1944. Місце поховання невідоме.

Євген Грицак – автор наукових праць і статей з мовознавства, літератури, історії, педагогіки, зокрема «З історії книжкового руху на Великій Україні (1917–1922)», «Дитина в українських народних повір’ях і в народному лічництві: На основі дослідів нар. побуту в селі Могильна повіту Гайсин на Поділлі і в деяких околицях Галичини», «Українська мова в сучасній школі», «Неологізми в сучасній українській літературній мові», «Народна великодня термінологія», «Скороти і скорочені слова в українській мові», «Перегляд головних зразків відмін і речень української мови», «Українська літературна мова в Галичині в половині ХІХ сторіччя». Уклав кілька шкільних підручників з української мови, «Українсько-польський і польсько-український словник». Залишив «Короткий запис спогадів (Для себе самого)» (Балтимор; Торонто, 1980).