Сьогодні, 27 січня, згадуємо видатного вченого, етнографа, історика, громадського діяча, автора слів Державного Гімну України - Павла Чубинського.

Це вчений, який вирізнявся з-поміж своїх сучасників титанічною працездатністю та відданістю своїй справі. За словами його друга, етнографа Ф. Вовка, Павло Платонович за своє коротке життя (45 років) встиг зробити стільки, що його заслуг вистачило б на декількох професійних учених.

Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 р. на Київщині. Освіту здобув у Другій київській гімназії та в Петербурзькому університеті. 1861 р. захистив дисертацію "Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії". У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади, товаришував з Т. Шевченком, М. Костомаровим, П. Кулішем, В. Білозерським. У 1961-1962  рр. був активним дописувачем журналу «Основа», одним із засновників товариства «Громада», клопотав про відкриття безкоштовної сільської школи в Борисполі на Київщині. Восени 1862 р. Павло Чубинський написав слова вірша "Ще не вмерла Україна" і того ж року був висланий за українську діяльність в Архангельську губернію під нагляд поліції. У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї. Блискуче проведення експедиції дало змогу вченому домогтися від уряду створення Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства у Києві, який відіграв вагому роль у збиранні, дослідженні, збереженні фольклорних, історичних та етнографічних пам’яток України. За свою наукову діяльність Павло Чубинський був нагороджений найпочеснішими нагородамив галузі етнографії того часу - золотою медаллю Російського географічного товариства (1873), золотою медаллю Міжнародного етнографічного конгресу в Парижі (1875) та Уваровською премією Петербурзької АН (1878).

Науковий доробок вченого – це 7 томів «Праць етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край», 2 томи «Записок Південно-Західного відділу імператорського РГТ» та кілька монографій. Твори Павла Чубинського, були тривалий час заборонені. І лише з набуттям Україною незалежності творчий доробок вченого був належним чином поцінований, а слова вірша «Ще не вмерла Україна» стали національним гімном держави.