All day
29.08.2022
Ернст Фрідріх Вільгельм Мейман — німецький педагог і психолог, один із засновників експериментальної педагогіки, народився 29 серпня 1862 року в місті Уердіген, Німеччина.
Навчався в університетах Тюбінгена, Берліна, Галле, Бонна. У 1893-1894 – асистент Вільгельма Вундта у Лейпцигу. З 1897 – професор філософії та психології в Цюріху, Кенігсберзі, Мюнстері, Лейпцигу, Гамбурзі. Один із засновників журналу "Архів загальної психології" (1903) та "Журналу експериментальної педагогіки" (1905).
У психології Мейман одним із перших звернувся до вивчення психологічних особливостей розвитку дитини. Він досліджував естетичні уявлення дітей, розвиток їхньої пам'яті, закономірності швидкого і міцного запам'ятовування, синтезував досягнення психологів з проблемами розвитку здібностей дітей.
У педагогіці Мейман одним із перших висунув принцип саморозвитку дитини, обґрунтував значення активності дитини у навчальному процесі.
У “Лекціях з експериментальної педагогіки“, пояснюючи причини виникнення цього напрямку у педагогіці, Мейман стверджував, що вся попередня педагогіка мала абстрактний і нормативний характер і в ній не було найголовнішого – наукового обґрунтування процесу навчання і виховання. Для різносторонньої роботи з дитиною вчений вказував на необхідність цілісного синтезованого знання про неї і про способи її підготовки до життя. Таке знання, як він стверджував, можливо отримати синтезувавши дані ряду наук про людину: анатомії, фізіології, психології, патопсихології та ін. Досі не втратили свого значення дослідження Меймана прийомів заучування, "розумової гігієни", типології уявлень, навчання дітей малюванню та ін. Разом з тим, дати цілісне уявлення про розвиток дитини Мейману не вдалося. Дослідження фізичної та духовної сторін розвитку і навіть окремо взятих психічних процесів виявилися відірваними один від одного.
Ідеї вченого щодо комплексного підходу у вивченні дитини, індивідуалізації навчання, більш широкого залучення до наукових досліджень педагогів-практиків зберігають актуальність і сьогодні.
Помер Ернст Мейман 26 квітня 1915 в Гамбурзі, де і похований.
All day
30.08.2022
Павло Глазовий ‒ український поет-гуморист, сатирик, автор художніх творів для дітей, журналіст. Його перу належить 13 збірок гумору та сатири і 8 дитячих видань. Його гумореcки вже стали класикою української літератури, а деякі з них були покладені навіть на ноти.
Павло Глазовий народився 30 серпня 1922 року у невеличкому селищі на Миколаївщині. Мав педагогічну освіту. Закінчив Новомосковську педагогічну школу на Дніпропетровщині та Київський педагогічний інститут імені О. М. Горького (нині Драгоманова). Після навчання працював головним редактором в журналі «Перець» та заступником головного редактора журналу «Мистецтво». Павло Прокопович брав участь у Другій світовій війні. Пройшовши всі лихоліття війни, поет не втратив прекрасного почуття гумору, щирості серця і душевного світла. Його твори зворушують своєю щирістю, тонким гумором і поетичною майстерністю.
Постановою Верховної Ради України № 6406 «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» ювілей Павла Глазового відзначається на державному рівні.
Пропонуємо вашій увазі одну з гуморесок Павла Глазового зі шкільного циклу.
«Чудний школяр»
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки.
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися, —
Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.